Синові... дуже просто
Ти спиш, моє горобенятко.
Такий великий. Крихітний такий....
А так люблю тебе, моє дитятко.
Чудовий хлопчик. Невгамовний мій.

Ти мудрістю своєю надихаєш,
Нестримним сміхом душу веселиш,
До болю серце інколи стискаєш,
Коли хворієш, плачеш, злишся, голосиш.

Таким буваєш невимовно неслухняним.
І невгамовно- непосИдючим,
Що до твоєї недоучки-мами,
Приходить відчай… що робити з цим?

Як вдячна долі за твої уроки.
За те, що вчиш, розштовхуєш, бурлиш.
За сотні запитань. І без кінця – мороки.
Що сумувати мамі не даєш.

А зараз спиш. Так хороше під щічку,
Підсунув кулачок, тихесенько сопеш.
Веселкою вкриваю – прикрашаю нічку,
І любов’ю-оберегом вкритий весь…

Нехай це молитовне мамине безсоння
твій життєдайний сон і спокій береже,
Прийдешній ранок подарує сонце
Бурхливий і щасливий день зійде...

Хай буде все у тебе якнайкраще,
Любов і радість, в безлічі щедрот
Хай день прийдешній подарує щастя,
Закрутить у Добра коловорот.