ароматом пелюстковим
забринів весняний ранок,
умочив біленькі крила
у рожево-світлу фарбу,
замахнувся - і крайнеба
став рожевитись вогнями.
сонне сонце умивалось,
потягалось промінцями,
лоскотало гриви хмарок,
пробігалось по тополям
і весною забавлялось - кошенятком світанковим.

прокидатись рано-вранці,
йти росою умиватись,
загортатися в серпанки,
пелюстками натиратись,
щоб бриніла в тілі пристрасть,
й вирувала з ночі сила...
чарувати так навчила
мене давня дивна казка,
щоб нелюбому - як мила,
і коханому - вся ласка...
не забула, не спинила,
знала лиш, що світло скаже,
і за ним давно ходила,
і до нього повертала,
і згорала,
і зникала,
і водою вниз збігала,
потім знову воскресала,
знову, знову чарувала.
я хотіла все забути -
грона темні болю й смутку,
та ходитиму по трунку,
доки щастю не навчуся,
і любити світ душею,
світ і все, що є у ньому,
і відкриюся одному, і залишуся у Неї...
Аліцита Рибера (с)