Накуй, зозуле, ще годочок.

Бо, кажуть, вмієш віщувати.

Ще раз... іще хоча б разочок...

Рік у житті - це так багато.

Не все написане - важливе,

Багато слів сказать ще мушу.

А ти - створіння незлобливе,

Пташинко, кукай, не рви душу.

Напевно, добре тобі жити

Зозулею в зеленім гаю,

Та ти не вмієш так тужити,

Як я, за милим, рідним краєм.

Чому замовкла? Де твій голос?

Років для мене стало жаль...

А дома зараз стигне колос

І в маминих очах печаль.

Простіше, пташко, тобі жити

Не знаєш смутку і жалю,

Та ти не вмієш так любити,

Як я, Вкраїноньку свою.

Накуй, зозуле, ще годочок,

Бо так важливо ще мені

Побачить хату і садочок

І батька очі голубі.

инет