-Поиск по дневнику

Поиск сообщений в Анастасия_Губаревич

 -Подписка по e-mail

 

 -Постоянные читатели

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 04.04.2009
Записей:
Комментариев:
Написано: 293





Без заголовка

Вторник, 21 Декабря 2010 г. 20:04 + в цитатник

Калі мой муж у 10 раніцы 20-га еў боршч на кухні, я была самай шчаслівай жанчынай на свеце. І магла глядзець на гэта гадзінамі.
А так суткам баліць галава. Адну ноч не сплю сузім, на другую вырубаюся як мёртвая.
А яшчэ кажуць:"На Беларусі Бог жыве!"
 


Метки:  

Пра мову

Воскресенье, 16 Мая 2010 г. 22:42 + в цитатник
Вось прабягала я тут на адным форуме, дзе дзіцячую літаратуру абмяркоўваюць. І спаткала стогны наконт таго, якая украінская мова прыгожая, і нядрэнна б кніжак на украінскай прыкупіць, чытаць та мы няўмеем, але ж навучымся, і тут жа узгадалі, што хтосьці там мае 0.001 % украінскай крыві. І такая ў іх там туга па сваёй "а-ля гістарычнай радзіме.
І гэта тыя людзі, якія ў суеднім абмеркаванні скардзяцца на непатрэбную і незразумелую беларускую мову, і навошта так дзяцей мучыць, маўляў няма і ня трэба нам яе.
І вось думаю я, калі ж мы ўжо перарасцем гэтую зайздрасць да чужога, гэтае адуванне непаўнавартасці, непатрэбнасці, заганнасці, правінцыйнасці. Божа, прашу, каб хаця дзеці мае тое пабачылі і пачулі.
І ніхто з тых, дарэчы, хто там беларускую мову і гісторыю ганіць, далей, ніж 1917 год, нічога та пра Беларусь і не ведае.

Метки:  

Пра паветра

Суббота, 28 Ноября 2009 г. 23:33 + в цитатник

Напярэдадні мела грунтоўную размову з Агатай і Ясікам наконт навакольнага паветра.І расказала я ім, як "злавіць" паветра і знішчыць у ім кісларод. Ну, той вопыт, калі свечку слоікам накрыць.
Сёння Агата ўзгадала, і мы вырашылі яго правесці. Першы трапіўшыйся пад руку быў трохлітровы слоік.Запалілі, закрылі. Агата сядзіць, назірае. І вось каронным момант -- свечка патухла. Тут прылятае да мяне ў пакой Агата і пытаецца:
"МАМА, А ШТО МНЕ З ПОЎНЫМ ТРОХЛІТРОВЫМ СЛОІКАМ ВУГЛЯКІСЛАЕ ГАЗЫ РАБІЦЬ?"


Без заголовка

Суббота, 28 Ноября 2009 г. 01:02 + в цитатник

апошнія некалькі месяцаў вяду бясконцы дыялог сама з сабой наконт выхавання, адукацыі любві да дзяцей і сумеснага суіснавання. І разумею, што я круглая дура і нічога не разумею у гадаванні дзяцей. Але вось да ткакіх, прыкладна, высноваў прыйшла сама па сабе, у працэссе назірання, разбірання, адчування і г.д.
Получила письмо и там прозвучал вот такой вопрос:

"Скажи, пожалуйста, есть ли в твоем лексиконе выражение "балованный ребенок" и что оно означает для тебя?Где та грань активности у ребенка, после которой нужно тормозить и как-то вмешиваться.Так как сама выросла в обществе с постоянными запретами и одергиваниями, не хочу, чтоб моя дочь была так же, как и я была зависима от мнения окружающих.Но в то же время, не хочу, чтоб ее активность переросла во что-то большее, с чем я потом не смогу справиться."

В моем лексиконе есть выражение "балованный ребенок". И я бывает его говорю о чужих детях. Но честно говоря, стараюсь не думать так, и тем более не говорить, просто не всегда получается. Потому, что гордыня все равно пролазит в щели и вырывается в виде вот таких оценок, суждений о других людях, через их детей.

Я писала немного о том, что я не считаю, что ребенок есть самоцель и абсолютная ценность. Ребенок - это душа пришедшая в нашу семью..свободная и независимая. Это благо для родителей, и заключается оно в каждодневном росте и изменении, в духовном совершенствование. Тем не менее, если воспринимать ребенка, как прямое продолжение себя, как некую безусловную ценность, ожидать от него чего-то, воплощать в нем свои желания, то ребенок из "посланника" превращается в "раба" наших желаний, в их воплотителя.

Чем больше человек желает через своего ребенка, тем больше входит с ним в отношения "хозяин-раб", а в таких отношениях, через некоторое время происходит и ответная перестройка в "раб-хозяин". То есть хозяин от своего раба зависит точно так же, как и раб от хозяина.

Эти отношщения порождают сильную привязанность, зацепленность между родителями и детьми. Это состояние, когда для родителей ребенок уже не личность, свободный элемент, он для них ВСЕ - смысл их жизни.

Ребенок же обязательно будет пытаться высвободиться из такой зависимости, поскольку она не дает ему развиваться гармонично, не дает ему жить и сохранять свою свободу, выполнять свое предназначение.

Вот совокупность этих обстоятельств будет в итоге выраженна визуально в таких проявлениях как:
задерганный, запуганный, забитый ребенок - балованый, севший на голову,ленивый, пресыщенный ребенок

По сути избалованость рождается от недостатка любви, от неправильной любви, так же как и противоположное проявление - бездеятельность, пассивность, забитость - уныние ребенка.

Баловень - это тот на кого направленно ВСЕ внимание, который постоянно в центре. "Все" это слишком для любого ребенка, для любого человека. Быть в "центре всего" опасно и статично - это смерть в перспективе.

И человек который помещен в такой круг, будет всячески инстинктивно пытаться выбраться оттуда. Что бы выжить. Что бы выжили окружающие.

Ребенок, как один из вариантов, будет это делать через свое поведение. Родители для него "все", а он начинает вести себя наплевательски, не ценя, пресытясь и требуя все больше и больше. Своим поведением он как бы пытается оттолкнуть и разочаровать родителей, что бы ослабить их гордыню и зацепку.

В тот же момент родители развращают душу ребенка телесными удовольствиями, лелея свою гордыню. И ребенок начинает хотеть все больше и больше, начинает повторять установку и программу родителей - начинает зацепливаться за эти телесные удовольствия, постепенно видя в них смысл жизни.

Вот и получается замкнутый круг, из которого выбраться сложно и часто не возможно без болезни или сильной травмирующей ситуации.

Так что избалованность ребенка, это в первую очередь, для меня, понимание сильной зацепки и привязки к этому ребенку его родителей. Я знаю, что ребенка, как и будь-что или будь-кого, нельзя помещать в центр..в центре есть Бог, и стремление нашей души к нему. Заменяя Бога кем-то или чем-то, наша душа начинает стремиться не Богу, а к деградации.

Но у слова "балованный" есть все же еще и хороший оттенок, хорошее значение.
Мой дедушка всегда говорит по отношению, ко всем детям - та..это ж дитё, его надо баловать!
Это его принцип - пока дите надо баловать.
В это понятие он вкладывает вовсе не то о чем я писала.
Тут как раз очень правильный смысл, как мне кажется.
Синоним безусловной любви и приятия ребенка.
Баловать - катать, катулять, как сыр в масле:)
Дать ребенку быть ребенком, потакать и покрывать оправдывая все тем,что он ребенок..
Но работать правильно все это будет только при исходном правильном распределении приоритетов в жизни человека.
Если ребенок не помещен в центр вселенной и не есть повод для гордыни и ревности родителя..Если к ребенку относятся, как к гостю, как к свободной личности, пришедшей в нашу семью для совместной работы, совместного роста.

Вот такие мои размышления, и такими разумениями я руководствуюсь в отношениях с своими детками

Узяла вось тут http://mirtagroffman.livejournal.com/profile


Выпаўляюсь

Понедельник, 23 Ноября 2009 г. 20:49 + в цитатник
У нашым жыцці плануюцца змены. Не грунтоўныя, але.Па-першае, мы вырашылі, што покуль Юрась будзе адвозіць і забіраць Агатку з садка. Так бы мовіць, каб абмежаваць непатрэбныя кантакты падчас эпідэміі.
Па-другое, пятніца будзе маім з Агатай днём. Без Івоны. Бо я бачу, што ёй гэта неабходна.Але адначасова гэта будзе днём Юрася з Івонай. Ён будзе не проста наглядаць за ёй, але займацца нейкай сумеснай дзейнасцю.
Па-трэцяе, мяне замучыла сумленне, што я зусім не займаюся Івушкай, таму я запісалася з ёй у басейн з інструктарам. Калі ўсё будзе добра, то ў наступны аўторак пойдзем.Акрамя таго, ёсць ў мяне падозранні, што запаволены тэмп авалодання мовай у Івоны непасрэдна звязаны з малой фізічнай актыўнасцю. Паглядзім, што пакажа практыка.

Супадзенні і несупадзенні

Среда, 18 Ноября 2009 г. 15:59 + в цитатник
Учора, калі меншая ўжо заснула, прыйшла да мяне Агата з закладеным носам. Скардзіцца, ные. І падумалася мне, што ёй проста хочацца маёй увагі: адмысловай, толькі для яе.
Закропала ёй нос марской вадой -- нос не дыхае. Кажу, трэба вось пасядзець, зараз адкладзе. Узяла на калені, уключыла ціхенька свой любімы мульцік "Сунічны дожджык".Пасядзелі, пашапталісь, паглядзелі, і нос адклала. Вось супала.
Але збольшага не супадае. Ёсць такая пужаючая тэндэнцыя. Я амаль заўсёды адчуваю, якія жаданні хаваюцца за дзеяннямі і словамі, але адэкватна адказаць не магу.І атрымоўваецца нейкая лухта. З Івонай яе чаканні праяваў любві супадаюць з маім адказам. А з Агатай -- не, прынамсі не кожны раз. Дачка вырасла, "мова" любві змянілася, а я яе яшчэ не вывучыла.І няма такой разумнай кніжкі, якая бы магла мне гэта падказаць.

Пра тое, што хлеб усяму аснова

Среда, 18 Ноября 2009 г. 00:40 + в цитатник
Аб адзінадцатай ночы вырашыла я перакусіць у адзіноце. Зазірнула ў лядоўню, а там Дор Блю.Ну, думаю, і віно чырвонае недапітае ёсць. Але ж хлеба няма...
Бачу,аліўкавы алей. І так мне захацелася грэначкі, ды з алейчыкам, запекчы на грыле і з часнычком. Але ж хлеба няма...
Ну, думаю, "Цэзара" зраблю. І салатка ў мяне ёсць, і пармезан, і воцыты ды гарчыцы розныя, а хлеба -- няма.
Сяджу галодная.

Без заголовка

Вторник, 17 Ноября 2009 г. 01:34 + в цитатник
Чым больш увагі надзяляю дзецям ўдзень, кожнаму паасобку і абедзьвюм разам, тым менш стомленай адчуваю сябе ўвечары, і тым хутчэй яны засынаюць.

Метки:  

Маё месца

Среда, 30 Сентября 2009 г. 02:47 + в цитатник
Я заўважыла, што з ўсіх месцаў у кватэры больш за ўсё люблю кухню.Для мяне мая кухня ўтульная і цёплая, розная, зменлівая, але заўсёды ў ёй знойдзецца куточак для любога настрою.
У мяне драўляны бурштынавы стол і ненавязлівая жырандоль.А яшчэ абавязкова стос патэльняў на падлозе і кардонка з гароднінай: памаранцавымі мядовымі гарбузікамі, светлымі кабачкамі і рознафасоннымі памідорамі.
Кухня нібыта задае рытм сям'і, адлічвае ўнутрысямейны час. Там мы збіраемся, каб разам пасядзець за сталом. Там я гатую, а дзеці ў гэты час звычайна на падлозе, альбо на стале займаюцца сваімі справамі.
Мне нават працаваць зручней за ўсё на кухне.
А самае прыемнае, калі прыяджае мая сяброўка і сядзіць за маім улюбёным сталом, калі я гатую. Мне падабаюцца яе размовы, а ёй -- назіраць за маім чараваннем над рондалямі і патэльнямі. Звычайна, покуль ідзе гатаванне, мы паспяваем выпіць некалькі філіжаначак па рознаму прыгатаванае кавы, прыдумаць і тут жа з'есці штосьці цікавае і адпаведнае настрою, напрыдумляць процьму новых рэцэптаў, вырашыць самыя злабадзённыя пытанні і пазбавіцца любых праяваў дэпрэсіі і стрэсу.
І калі я прыходжу ў госці, то перш гляджу на кухню. І мне вельмі крыўдна, калі мяне турляюць адтуль.
Я вельмі люблю кухню. І шкада, што мужа туды можна прыманіць толькі на пах смачнае ежы,ці свежазапаранае гарбаты.

Метки:  

Дневник Анастасия_Губаревич

Суббота, 04 Апреля 2009 г. 23:59 + в цитатник
Я здесь, чтобы видеть и читать близких мне людей.
А дневник мой здесь:
http://krumkac.livejournal.com


Поиск сообщений в Анастасия_Губаревич
Страницы: [1] Календарь