Настроение сейчас - осіннє...

 

У жовтих джазових пасажах
Раптово щось сумне взялось.
На посивілих тихих пляжах
Самотньо. І малює хтось
На небі знов осінню днину,
А з пензля капає вода…
І тільки море — гірко-синє —
З цієї гами випада.
 

Ну от, а день так гарно починався, весела, щаслива, а тут - будні... На дворі така гарна погода, та немає куди вийти і з ким. Невже мене має цікавити, як і всіх, лише випивка і розваги?   сьогодні в школі посварилась з "друзями". Невже так важко піти прогулятись після школи, замість того, щоб втикати дома в телевізор!? невже в оцих серіалах є якесь життя? жвичайно є, але воно чуже, а твої дні години і хвилини минають марно і безповоротно...                     

І кожен день одне і теж: навчання, клопоти, проблеми, віртуальне спілкування, яке дозволяє спілкуватись з дорогими тобі людьми і заміняє "друзів", які промінюють тебе на телевізор. залищається лише це, а ще книжки. Книжки, в яких можна знайти насправді багато чого цікавого і корисного, але ж , це тупо розповідати книжці про свої переживання і проблеми, або про щастя і кохання. Ні, до такого я ще не дожиал, поки що...                                          

А життя летить безповоротно, і за сьогоднішній день у мене в памяті залишаться лише весняне сонечко, кава в кафе за порожнім столиком і зіжмакана пачка зпід сегарет...

Настроение сейчас - вірю в себе і в цей довбаний світ

 

За хвилину до того як випаде дощ,
ти відчуєш як шкіра вібрує під тиском
ще не впалих крапель, вони ляжуть уздовж
твого тіла і враз його стиснуть.

Так легкі голуби, на вулицях кинуті,
відчувають смак їжі за мить до годівлі.
Так солдат, що за хвилю має загинути,
відчуває деформації у власному тілі.

Сміх, що має назавтра до мене прийти,
розпізнаю сьогодні поміж плачу я.
За хвилину до того як з явишся ти -
ятебе передчую
                                                                                    С.Жадан (с)

 Ну от, нарешті довгоочікуване тепло.... Весна!!! Я тебе люблю, але незнаю кого більше... Ні, я не плакала, ні сльозинки не зронила після твоїх слів Все. Я засміялась. Зрозуміла : "Награвся. Але ж ти без мене довго не зможеш.Я, як наркотик, раз спробував, і це на все життя". І, найцікавіше те, що я була права. Невже ти думаєш, що я не помічаю тих поглядів якими ти крадькома дивишся на мене, тих усмішок, тих подихів. Але не маю права признатись в цьому, адже я сильна, я не сумую, я насолоджуюсь. Небійся, ти в хороших руках, і коли прийде час, ти це зрозумієш...)