(и еще 3741 записям на сайте сопоставлена такая метка)
Другие метки пользователя ↓
11 клас андрухович блог блоги буває відпустила відчуття він віра вірш вірші весна дибілізм дитинство дневник жадан життя зігрун майер кінець кисти книги кожання комментарии кохання криза любов навчання обіцянки осінь піст плужник повідомлення повість минулих літ прес-аташе прес-конференція проблеми пустота ранок роздуми розлука самотність тільки у нас тернопіль ти україна українки хлопчик школа щастя эдуард асадов
Любіть УКРАЇНОК |
Дневник |
Любіть українок, як сонце любіть,
Як землю батьківську — без тями.
Не бійтеся щирість свою проявить
Словами, губами, руками...
За карії очі, за вигин спини,
За коси русяві — як жито.
За викот глибокий, і те, що за ним...
За все, що зуміли вхопити
У спальні, на кухні, у свіжій траві,
В машині, в коморі, у гаю
Любіть українок, де стрінете ви —
І хай вам Господь помагає!
Любіть галичанок, бойкень та лемкинь
Гуцулок любіть, подолянок
Таврійські дівки, слобожанські жінки —
Не знайдете кращих коханок.
Любіть гагаузок, болгарок струнких
Угорок, грекинь, караїмок
І кримських татарок – бо люблячи їх
Ви любите все ж українок!
Любіть українок, негайно любіть!
Даруйте вірші їм і квіти,
Бо кожна нелюблена, втрачена мить
Примушує жінку старіти
Любіть українок — щотижня, щодня
А буде можливість — і двічі
Бо жінку (та ще й не одну) вдовольнять —
Робота така чоловіча
Життя в Україні дає нам урок —
Затямте, Тарасові діти:
Єдина можливість приборкать жінок —
Це їх РЕГУЛЯРНО любити.
Метки: вірш україна українка українки кохання любіть |
*Жіноча драма...* |
Дневник |
Щастя жінки не в можливості вибирати серед сотень чоловіків. Щастя жінки в можливості дозволити собі бути з тим, кого любиш. З тисяч і мільйонів залицяльників-сотні красивих, сотні багатих, сотні ревнивих, сотні бажаних і може не бути ні одного коханого.А той, кого любиш може виявитися під забороною. Забороною часу. Забороною відстані. Забороною гордості, чи слабкості...Ось це вже, Жіноча драма.
Я не люблю тебе. Знічев"я - тижнями
чекаю випадкового дзвінка.
По телефону можна бути ніжною
і вперше - говорити без лекал,
на самоті - не захлинатись тишею
і не шаліти від чужих пісень.
По телефону можна бути іншою:
ти не побачиш - вибачиш.І все.
Сміється тиша, таємниці творячи,
і ти, напевне, теж- з її руки.
По телефону не буває боляче,
коли у космос тягнуться гудки...
(с)Надія Пішаківська
Метки: щастя вірш надія пішаківська |
Андрухович |
Дневник |
А це така любовна гра:
кружіння дзеркало і промінь! -
ти ж все одно підеш за грань,
у чистий спомин, чистий спомин.
Кружіння!.. ніби не спроста
миттевий дотик (чудо стику!)-
на луг життя і живота
покласти б руку, теплу й тиху...
Ми надто близько - марний знак,
той запах Єви - не інакше!
Ми двоє в дзеркалі, однак
усе не так і все не наше.
Бо вийду із дзеркальних меж -
розвалиться хистка будова.
Ти в чистий спомин відійдеш,
слонова кість, роса медова...
Метки: андрухович вірш |
... |
Дневник |
Метки: пустота вірш |
Заголовок |
Дневник |
Не буду змінювать слова
На гірші.
Тобі молитви видавать
За вірші.
Лише стрибне судомно ртуть
Узливу,
І знаєш ти мене забудь...
Можливо.
Ну от, 8 година.. день минув безрезультатно...хіба що сьогодні на вальсі дотанцювалась до того, що тепер ходити не можу (ну хто ж , як не я, може одягнути красовки без носків?)
ХОЧА, сьогодні просиділа цілий день дома, в 12 проснулась, нарешті міцний здоровий соно!! я так довго цього очікувала!
а завтра знову школа(( подумати тільки, ще 3 тижні і все, ні школи, ні однокласників. Те, про що я мріяла з 9 класу, і те, за чим я , мабуть, таки сумуватиму...
Весело було, невже це все залищеться тепер лише в спогадах і на фотографіях?..
Метки: роздуми школа вірш мій клас |
І знову Ліна Костеноко |
Дневник |
Настроение сейчас - весна
І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено,
Хай буде вік прожито, як належить,
На жаль, від нас нічого не залежить...
А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Отак як є. А може бути й гірше,
А може бути зовсім, зовсім зле.
А поки розум од біди не згірк ще, –
Не будь рабом і смійся як Рабле!
Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас іще залежить, –
Принаймні вік прожити як належить.
(с) Ліна Костенко
Метки: вірш ліна костенко |
Страницы: | [1] |