Якось пусто...
Пусто із за того, що в близьких людей зараз не все гаразд, що вони хвилюються... А я хилююсь за них. За Маринку... але в неї все буде добре, не маю жодних сумнівів. а ось Катя. Не знаю. не хочеться казати, що мабуть все не так гарно, але й не казати не можна. Бо винна буду потім я. якась до болі знайома ситуація. Знов зі мною. І від цього не є вже радістю ні подорож до Донецька, ні подорож до Києва на засідання Молодіжної консультаційної ради фонда народоноселення ООН.Нічого. Пусто і все тут