"Коли я чекаю молоко не здається мені позбавленним смаку, а коли сумую - так". Я сумую. Так вже немає тієї єйфорії, але все одно. Це приємне відчуття. Важко описати словами. Легкий сум. Але приємний, як та музика вночи в Пассажі в ресторані "Чито-Гврито". Є в цьому щось містичне. І дуже приємне. Люблю це відчуття. "Люблю його. Люблю її. Люблю їх" (с). Це дійсно так. І це - справжнє.
Люблю. Сумую. Сподіваюсь на скору зустріч!

А ще Анюта приїхала=) я неймовірно щаслива!=)