Задумываясь над жизнью, целями, смыслом всего жизненного течения, понимаешь, что есть за что бороться, но и так, же видишь, что слишком глубоко мир погружен в тоталитарную яму рабства.
Веришь, знаешь – о Возрождении и, падая, поднимаешься, встряхиваешь серую пыль, а Солнце оживляет в теле силу, Земля под ногами не дает тебе пасть снова.
Ты стремишься к новым деяниям и всегда помнишь о вечных спутниках и помощниках, пробуждая в себе еще больше страсти и желание победить. Пробивая одну стену бед, ты вдыхаешь легче, чем раньше. Но хочется вздохнуть полной грудью…
Так будем теми, кем должны быть…


"Молитви, наче заклики до зброї,
Із ними я піду у майбуття,
Та чистими все ж будуть руки мої
На видноколі вічного життя.
Впадуть всі мури горя і сум'яття,
Налигачі та ярма упадуть,
І полум'ям кривавого багаття,
Багаттям правди, очі розцвітуть.
Настане день безпрограшний та чистий,
Ми будемо готові вже тоді,
І на списах промінчик сонця бистрий
Нам виграватиме мелодії дзвінкі.
Підемо в путь сувору і безкраю,
Заглянемо у вічність золоту,
І буде видно десь за небокраєм
Дідівську землю рідну і святу.
Прорвемось у незвідані простори,
Не знайдеться там місця марноті,
Залишимо в минулому роздори,
Поновимо обійми вікові.
Поновимо й зміцнимо узи братні,
Що розірвала доля нелегка,
Перед лицем одвічного прокляття
Постанем разом – до руки рука.
У лавах тих, численних і широких,
Згадаєм славу Предків світову,
І на могилах скитів синьооких,
Збудуємо державу молоду.
Ударим разом, як давно не били,
Аж рознесеться небом дикий гук,
У наших душах русичі ожили,
Згадай-но, друже, чий ти є онук!

(с)Святослав Войтко"