Ти найтяжча із моїх провин! Ти постійна жага до життя і до самогубства! Хто ти, - жінка чи демон?

Напевно, я завагалась... Небуло ніякої іншої... Була лише моя спроба уникнути життя. Спроба уникнути тебе!..

Моя теперішня коханка самовпевнена і занад-то нежіночна... І мені подобається секс з нею...

Я стала занад-то практичною, занадто недовірливою...

Пальці холонуть, - хочуть у тебе... А ти?

Скільки я написала для тебе рядків? Ти давилася їми, задихалася їми, купалася в них... Я тобі дарувала їх на День народження, на 8 Березня, на День Перемоги і на НОВИЙ день твого життя... Але ти вимагала ще і ще! Ти завжди була голодна до сексу, до слів і до крові...

(Продолжить)
Тобі подобалося занурюватися у мене, - у моє тіло, мою душу і мій мозок... Тобі подобалося пити коктейль з мого поту, мого соку та моїх сліз. Ти навмисне спричиняла мені біль, аби було чим напитися і було що почитати перед сном...

Всі римовані і неремовані рядки ти складала до купи, але спочатку задоволено читала, впевнившись, що це саме тобі, - складала з паперу такий собі "кубік-рубік" і клала собі в кишеню...

А ще ти палила... палила мене поглядом і палила цигарки... Ну хто зараз не палить? Зараз палять усі... А от твій погляд... він наче сканував мене... а чому "наче"?

Зараз тобі не потрібні мої рядки... Якщо я тобі і пришлю їх, хоча б на мило, - то прочитаю від тебе твоє "Спасибо!" і ще якісь холодно-вимучені слова... Тож нічого надсилати я не буду. Тобі.

Ти не вірила, що я тебе люблю... Я не вірила, що ти мене кохаєш... Ми так і воювали... я тебе дійсно не любила, а ти мене дійсно кахала... Але зараз, напевно, - ми помінялися ролями. Поздоровляю, кохана, - ти віграла ще безліч вже не потрібних тобі римованих і не римованих рядків!..