В колонках играет - John Mayer – Say

Зараз рівно 23.30 і я сиджу на великому батьківському ліжку. У мене ніколи не було власного ліжка і я не знаю чи буде. І якщо навіть не буде, це не настільки важливо і не вирішально. Я звикла жити усюди, з моєї свідомості якось стерлося відчуття дому. І це не погано. просто так сталося. Є думка про те, що ми змінємось із кожною прочитаною книгою, із кожним переглянутим фільмом. Це правда, бо пережита кимось не нами (не страшно) емоція часто збурює в нас самих почуття, які ми вважали приспаними, або навіть не здогадувалися про них. Я щойно переглянула прекрасний фільм "Пока не сыграл в ящик". Так звучить його назва російською. Чесно кажучи, я навіть не знаю як перекласти це українською та мені і не хочеться перекладати. Чому, чому я не бачила його раніше і ніхто мені не розповів про цю історію. Певно, одну з найчесніших історій життя і смерті із тих, що я бачила. Останнім часом я багато замислююсь про смерть, але думаю про неї зовсім по-іншому, не так як раніше. Зараз я дуже концентровано почала відчувати життя і вона наче впритул наблизилась до мене. Ні, я не хочу лякати і якось філсофствувати на цю тему. Просто ось зараз я чітко зрозуміла що вона Є і що ми НЕ ВІЧНІ і жити потрібно тут і зараз. Але зрозуміла це не істерично і не з бажанням стрибати з парашуту, народжувати дітей і втілити в своєму житті ще купу різних карколомних вчинків та рішень. Я зрозуміла це спокійно. Я зрозуміла, що треба бути вірним собі.  Ніщо не є мірилом нічого. Головне бути чесним з собою.  Дуже сподобалась одна думка з картини. Головний герой, якого зіграв Морган Фрімен (приречений до смерті через 4 стадію раку) розповів іншому головному герою, образ котрого втілив Джек Ніколсон (також невиліковно хворий).... так ось він розповів йому уявлення про смерть древніх єгиптян. За їхнім віруванням людину після смерті зустрічають боги і ставлять їй лише два запитання: ЧИ ЗНАЙШОВ ТИ РАДІСТЬ У ЖИТТІ? (це запитання не складне і більшість відповість на нього ствердно, бо в кожного своє мірило радості), а ось друге запитання мене вразило А ТВОЄ ЖИТТЯ ПРИНЕСЛО РАДІСТЬ ІНШИМ?
Я б не знала зараз, що на нього відповісти і тому можливо мій час ще не настав. Ми постійно боїмося бути справжніми, боїмося виказати свою слабкість, бути знехтуваними, боїмося відмови, боїмося почути правду, боїмося, боїмося.... Закриваємо своє серце, залишаємось сам на сам із собою. Але не із тим собою, з котрим варто залишитися. Бо у нас страх і пустка. Але можна жити іншим життям. Ніхто не знає скільки нам відміряно. Та зараз я знаю одне - те, що справжнє - любов, віра, чесність, радість. Те, що не купиш і не продаш за гроші і є тим, заради чого варто жити, заради чого варто бути чесним із собою і кидати собі виклик, приймати рішення і робити вчинки. Лише заради цього!

Ось фільм, якщо хтось вирішить переглянути

 

 

 

а ось переклад чудової пісні з фільму, яку я зараз слухаю, і слова якої мені здалися вартими уваги:

Скажи

Собери всю свою растерянную честь,

Каждое разочарование,

Все так называемые проблемы,

И лучше оставь их в прошлом.

Скажи, что тебе нужно сказать

Ходишь один-одинешенек,

Сражаясь с тенями в голове,

Проживая все прошедшие моменты заново,

Зная, что ты бы был лучше,

Если бы только мог...

Скажи, что тебе нужно сказать

Не бойся того, что ждет впереди,

Не бойся того, что должно закончится.

Тебе нужно знать, что, в конце концов,

Лучше сказать лишнего,

Чем вообще не сказать того, что должен.

Даже если руки дрожат

И вера сломлена,

Даже если глаза закрыты,

Сделай это с открытыми глазами...

Скажи, что тебе нужно сказать!