Наші з Романом зустрічі переросло в якусь привязнь,ну добре там пішли пива випили і все.Я побачила що Роман почав від мене відалятися,я все йому дзвонила і назначала зустріч,ми зустрічали гуляли але між нами вже не було любові такої.Я раз напилася і почала Романа штурхати казати:
-Ну що з тобою?
Роман сидів і відпихав мене,не хтів мене обійняти.
-В тебе є інша?
-нє.
-Та що в біса з тобою,подивись на мене.Я не можу більше так,ти повинен мені сказати..Протім мене охопив відчай і я криком до нього промовила:
-Романе ну що ти хочеш,подивись яка я красива а ти взагалі не вартий мене.
Роман став і провів мене до автобуса ,я їхала в інститут.Я думал що цей крик дасть замислитись Роману,а саме те,що він був не правий і буде цінувати мене.Їдучи я згадала все як ми металісти дурачились,як ми гуляли,і він все мене проводив до інститут навіть коли було по коліна води.Но ця зустріч була останьою в нашому житті,ми розталися,для мене це було просто не виносливо,я любила його.
Він зник і не говорив зі мною по телефону,я плакала і так пройшло півроку.Його
хороші друзі блекери ,все ж таки підтримували морально,і навіть мої подруги.
І от довгожданий час настав,мені подзвонила Антонетта,я була рада що буде в рок клубі щось,тоді вииступали -Терпіння Урвалось,Тол,А-доте.Я якось відчувала що мали прийти блекери,і тут я побачила що вони дійсно є,Підійшовши до Роми,Рома стояв і хвилювався,я його спитала чого він мене не любе..він сказав шо не любе і все.Ярозплакалась і пішла з Проксом,біля входу мене чекала Антонета,я обнявши антонету,пішли за рок клуб.ПРокс купив вино,і ще там багато усього,я плакаоа пила не могла пити далі пила,потім рвала.
-Діта перестань ,він вернеться
-Ні прокс це вже всьо потеріно
-НО чому?Може він хтів з тобою що ти спала з ним
-НЕ думаю,тим більше в нього ніц не допитаєшся