Воскресенье, 21 Сентября 2008 г. 20:58
+ в цитатник
хочеться укутатися у теплу ковдру і мовчки сидіти з велииикою чашкою теплого чаю слухаючи як краплі б"ють по підвіконню
і так годинами
днями
тут тепло і сухо
тут щось знайоме і можливо навіть рідне у колонках
тут у ніс б"є запах аромопаличок
тут тускле світло настільної лампо
і так нехочеться нічого крім
у кишенях днинс ДОСІ пісок
руки холодні
закуталася у ковдру
п"ю мінералку як завжди , дібравшися додому
шкода що закінчився сезон опен-ейрів
якась двіжуха не завадила б
відмінний викид емоцій
а руки то холодні
хтось витоптав НЕБО
невже тобі не казали витерати ноги?
навіщо було так довго топтатися над моїм вікном.
от тепер сиджу і виколурую тонкою голкою камінчики з хмар
фіг з ними. тя думаєш вони ще засвітяться?
і чо тоді ховаєш очі??-аха, навіть вони тускнішають. найяскравіші і проникніші очі
"все что бьі ло прошло, значит надо добавить еще, что бьі стало светло хотя бьі на миг"(с)
і не забувай чемодан з крилами на вокзалі. я не хочу більше оббивати погори чужих міст з твоїми крильми. вони мені нідочого
і хто додумався випустити на нічне небо веселку?
гасає як навіжена.
ні. в лом вму свтавати іловити її.
як не навчився витирати ноги , то сідай поряд і помовчимо разом ,спостерігаючи колір нічоного веселкового неба_)))))))))))))
Понедельник, 15 Сентября 2008 г. 01:36
+ в цитатник
волосся, одяг..від усього чутно міцний запах людей, людей, сигарет, людей , музики
коліно вибите
нах нах нах той слем
кров стукає у скронях.
якби не псіхея і купа еманутих що на неї йшли все було б набагато краще
лівий шнурок з чийогось кеда на руці
і таки запах сигарет і людей, людей, людей..............................
Понедельник, 11 Августа 2008 г. 01:25
+ в цитатник
Завтра в цей час буду у вінниці)))
..зрозуміла що іноді виципити знайомих до біса просто. і тоді починаєш від них змиватися))
сподобалося питання однієї подруги з якою давно не бачилися. чи то навела на роздуми моя ж відповідь(пля. які нах роздуми)) мну ж шкідливо_))_) що робила за ці дні?(і незатійлива перша на думці відповідь) да що тут робити? чи вдома сиджу чи п"ю десь
хех
таак.
завтра до вінниці)) мну це подобається_)))
дико болять ноги. я скоро зсохнуся))
досі не можу відновити номер. завтра буду лазити по києвським "лайфам"
вже хо до вінниці.
а взагалі , піду я далі відмивати підлогу від штукатурки. еееееееех
є така звичка: брати якусь дебільненьку рекламку у роздаваючих, проте ніколи її не читати. вірдазу рвати. рвати на мілкі шматки.а далі йти по вулиці, пересипаючи їх з долоні в долоню, не відриваючи від них погляду.всі вони колись були частинкою одного цілого. кожна частинка мала своє місце. та відокремившись те місце пло суті губиться. все збивається. вони частина одного, та у кожного сфоя форма, розмір. на кожного випадає щось інше. вони підіймаються з долонею вгору а далі падають вниз. злет-падіння. злет-падіння. деякі рано чи пізновибувать з гри під час одного з падіню після злету. деякі затримуються на долоні довше.не падають - тримаються власної вершини, та найчастіше вони вибувають з гри при найблищому наступному падінні.
коли залишається кілька штук, то вони тримаються купи. тримаються разом, не втрачаючи.
останній же, коли він один,вибуває майже миттєво. рідко переносить один ще кілька злетів-падінь, злетів-падінь.
от так усе це грьобане життя то купка папірців, що падають з долоні у долоню
Я так любила гуляти по дахам.. Нагрітими світанковим сонцем ..Умитими вечірнім дощем.
Я їх так люблю.
Та раптом у мну забрали всі дахи. Будинки залишилися без них, а НЕБО ставало блище.
Я намагалася ходити по воді.. Думала вона замінить дахи. Та жовте листя коханої осені відмовило та відрадило, хоча за шибкою мале, біснувате літо.
Ми з ним потоваришували. Вся дивина тих стосунків заключалася у тому, що кожного ранку ми знову вперше знайомилися. Але всі були задоволені. Було тепло, радісно і добре. Ні-ні, все ж навіщо ховати усе під отим "було".
Я навіть хотіла сказати , що дуж люблю. та воно вчасно дало зрозуміти, що слова - то омана. ми чудово чудово порозумілися без них.
Воно так любило дарувати світло та колір і знімати взуття з моїх ніг.
А я просто сміялася. Воно дарувало свої "дахи". Відучувало гнатися за матеріальним, бо справжніх дахів вже давно не було. То був чудовий калейдоскоп у кожній речі.
Воно навчило.. досі не стомлюється вчити.. знаходити у жаркому липні зимовий сніг та запах пожовклого листя. Воно вчить йти по дорозі незатійливо, йти босоніж і відкрито.
І ми повіриди один-одному та продовжуємо нечутно для інших сміятися в унісон.
сиджу..сиджу вдома...
"В толпе я как иголка в сене. Я снова человек без цели.(...)Не знаю, я ничего не знаю"./під цю пісню я провешталася минуле літо... минуло... а хіба це було не вчора???/
хочеться посидіти у тиші і спокої (омг.. вчора після цієї фрази в будинку вирубили світло і розрядився моб. нічо не скажеш. і справді було тихо і спокійно))_) але ловлю ся на тому, що відвикла сидіти на місці і сидіти спокійно і сидіти одна_))))))
і чомусь влітку все часто здається простішим_))))...............
у різної хні є така властивість періодично траплятися.
і що з того. жили ідалі жити будемо)))
чиїсь проблеми не мають бути нашими!
"я живу как живу и я рад что яживой"(с)
до іса проблеми . до бісе незадоволених
ми йшли , йдемо і йти будемо)
над нашею дорогою світить сонце)
не грузисьі не зупиняйся_))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))