Пост-травматичний синдром багато в чому пояснюється і повною та несподіваною особистістною дезорієнтацією. Після війни все, що ти знав про людей, весь твій досвід можна викинути на сміття.

Люди, яких ти шанував, вважав за зразок лицарського духу, виявилися боягузами, що так довго і вперто кружляли, боючись фронту, поки це не стало смішно. Люди, які не були схожі на бійців, як домашня болонка не схожа на бультер'єра - ці люди несподівано виявляли звитягу, силу та відсутність нервів у найстрашніших ситуаціях. Люди, які здавалися зразком підлості, яких ненавидів і бажав пристрелити, виявилися героями, що не кинули товаришів у безнадійній ситуації, і перед цими людьми ти тепер будеш завжди стояти мовчки, похиливши голову, бо знаєш, наскільки вони виявилися кращими за тебе.

І головне - все, що ти знав про себе, теж виявилося сміттям. І ти будеш сидіти без діла, дивитися у стелю, і думати, думати, думати, збираючи уламки того світу, що був колись таким зрозумілим.

джерело