Україна за останні сто днів зробила більше реформ, аніж за попередні 22 роки – вважає економіст і дипломат Андерс Ослунд

Що змінилося після Майдану в Україні? Які реформи і чому варто провести в економіці?

– Україна за останні сто днів зробила більше реформ, аніж за попередні 22 роки. Це надзвичайно важливо, з погляду підготовки ґрунту для змін у майбутньому.

По-перше, обмінний курс гривні відпустили до економічно вмотивованого рівня.

По-друге, почали скорочувати бюджетний дефіцит, збільшивши комунальні платежі та врізаючи категорії пільговиків.

По-третє, новий закон про державні закупівлі зменшує корупційні схеми.

По-четверте, ухвалили закон про доступ до публічної інформації, що сприятиме відстеженню та покаранню корупціонерів.

По-п'яте, відновили співпрацю з Міжнародним валютним фондом.

Що потрібно ще зробити?

– Ґрунтовно дерегулювати економіку. Це теж відбудеться, але трошки пізніше. Зараз важливо побудувати політичну базу для реформ. Для цього треба зробити три речі.

Перше: провести дострокові парламентські вибори. Адже теперішня Верховна Рада представляє стару владу, вона глибоко корумпована.

Друге: ухвалити нову Конституцію. Вона має чітко розподілити повноваження між гілками влади і провести їх децентралізацію, зокрема в фінансах.

Третє: вийти з війни на Донбасі.

Що буде з гривнею?

– Вона мала б зміцнитися десь на рівні 11 за долар. Це – її реальна вартість.

Економічний стан в Україні сприяє дефолтові?

– Він можливий, але в ньому немає потреби. Зовнішній борг України менший за 15 відсотків внутрішнього валового продукту. Дефолт загрожує тоді, коли ця сума перевищує можливості економіки – тобто становить більше як 15 відсотків.

В енергетичному секторі іде війна з Росією. Що тут можна зробити? Чи має Україна шанс виграти Стокгольмський арбітраж?

– Ніхто не скаже, чим завершиться розгляд цього позову. Найголовніше для Києва – скасувати кабальні газові угоди 2009 року. Українська ціна на газ прив'язана до міжнародних цін на нафту, а вони зростають значно швидше, ніж на газ.

По-друге, Україна досі закуповувала завеликі обсяги російського газу.

Обидві ці речі не збігаються з принципами європейського газового ринку. Оскільки Україна – член Європейського енергетичного співтовариства, то європейці мають заявити: це – неприпустимо. Водночас Газпром забороняє і реекспорт газу. Тобто ти його купуєш, але не маєш права продавати третій країні. Все це – грубе порушення європейських правил на енергетичному ринку.

Що буде з газопроводом "Південний потік"?

– Його мета – диверсифікувати постачання російського газу до Європи, щоб ефективніше шантажувати країни, якими пролягають газогони. Це й диверсифікація хабарів: країнам ЄС пропонують мати дешевший газ в обмін на поступливість у геополітичних питаннях. Для Газпрому політична мета переважає над економічною. Він працюватиме собі на збиток, якщо це вигідно російській політиці, і відмовлятиметься від очевидних прибутків – якщо невигідно. Але так бізнес не роблять. Тому Газпром, рано чи пізно, буде банкрутом.

Ви називаєте Володимира Путіна клептократичним політиком. Чому?

– Путін – представник ще радянської касти політиків, номенклатурник і чекіст. Йому важко мати справу з політиками, які по-іншому дивляться на реальність. Путін побудував систему на тотальній корупції. Вона пронизує всю російську дійсність. ­Путін – авторитарний лідер. І змушений ним бути, бо інакше не зможе контролювати систему крадіїв та хабарників.

Інша його слабкість: якщо відпустити віжки для корупції, почнеться економічна стагнація. А якщо так, велика кількість людей вийдуть на вулицю. Тобто наприкінці режиму Януковича Путін побачив вирок собі. Адже колишній український президент будував свою систему за путінськими зразками. Російський президент переконався, яка вона крихка і слабка. Він відчув: народ, вулиця, демократія здатні завалити його режим. Може, не так швидко, як в Україні. Адже Путін непорівнянно розумніший за Януковича.

Він ще й набагато сильніший.

– Українці дають росіянам демократичну альтернативу, якої Путін боїться. І ще неприємніше для нього, що ця альтернатива походить від тих, кого росіяни називають "молодшими братами".

Що або хто може зараз зупинити російську агресію проти України?

– Сила. Сила і дуже велика ціна цієї війни для Путіна – економічна й військова. Після того як українці відновили АТО, вони зробили її значно інтенсивнішою. Військо наступає на всіх напрямках і знищує сепаратистів. Це означає: щоб утриматися, Москві потрібно вкладати нові мільярди. Рано чи пізно це буде занадто дорого, невиправдано дорого. Велика кількість убитих російських найманців робить Москву притомнішою. А з другого боку – ставлення Заходу й новий виток санкцій. Усе це вкупі знищує Росію.

У якому стані зараз російська економіка?

– Запроваджені після окупації Криму санкції мало зашкодили їй. Вона впала лише десь на 2–2,5 відсотка. Водночас Росія дуже слабка. Коли Німеччина починала Другу світову війну, тамтешня економіка становила 48 відсотків загальноєвропейської. Зараз валовий внутрішній продукт Росії – це 6 відсотків загальноєвропейського. Якщо впадуть ціни на нафту й газ – настане колапс. Росія не має новітніх технологій. У тому числі й військових.

Що може змінитися в Україні після ухвалення Угоди про асоціацію? І чи означає те, що Євросоюз, підписуючи асоціацію з Україною, Молдовою та Грузією, згодом прийме ці країни до ЄС?

– Україна набагато важливіша для Євросоюзу, ніж Молдова та Грузія. Брюссель не відмовиться прийняти Україну, якщо та відповідатиме умовам вступу до нього. Для цього потрібно мати розвинуту демократію, ринкову економіку й бажання людей належати до європейської родини.

Чому зараз така слабка американська позиція щодо України?

– США відходять після військових операцій в Афганістані та Іраку. Водночас Вашингтон майже заморозив відносини з Росією. Барак Обама і Володимир Путін більше не матимуть двосторонніх зустрічей.

Якою буде українська економіка через 20 років?

– ВВП України щонайменше потроїться за цей час. Це вимагатиме кардинальної зміни структури економіки. Україна може бути одним зі світових лідерів у сільськогосподарській продукції, але варто розвивати й високоточні галузі. Так само – сферу послуг і промисловий сектор.

джерело