Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав. Далеко за хмари, подальше од світу, Шукать собі долі, на горе привіту І ласки у зірок, у сонця просить, У світлі їх яснім все горе втопить. Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий, Я наймит у неї, хлопцюга приблудний; Чужий я у долі, чужий у людей: Хіба ж хто кохає нерідних дітей? Иван Козловский А.Соловьяненко . И. Кобзон Александр Малинин Кохаюся з лихом, привіту не знаю І гірко і марно свій вік коротаю, І в горі спізнав я, що тільки одна — Далекеє небо — моя сторона. І на світі гірко, як стане ще гірше, — Я очі на небо, мені веселіше! Я в думках забуду, що я сирота, І думка далеко, високо літа. Коли б мені крилля, орлячі ті крилля, Я б землю покинув і на новосілля Орлом бистрокрилим у небо польнув І в хмарах навіки от світу втонув!

                                         

---

---

Многие слышали песню "Дивлюсь я на небо...", считая ее народной, а кое-кто даже относит ее к авторству Т. Шевченко. Это заблуждение.
Автором стихов является удивительный украинский поэт Михаил Петренко (1817-1862), родившийся в г. Славянске под  Донецком.
Песня "Дивлюсь я на небо", положенная на музыку дочкой украинского поэта В. Александрова Людмилой, очень быстро стала популярной по всей Украине. Позже была аранжирована композитором В. Зарембой.

---

---