У моїй голові відбуваються якісь неповоротні змінні процеси.... Міняється все..... Відношення до життя, цілі, прагнення, друзі.... Хоча останні скоріше зникають.....

Як кульки ртуті розсипані по підлозі....

Щиро забила на все що раніше було дорогим....

Апатія....Страшне відчуття... Краще вже депресія..... Кажуть що апатія - це остання стадія депресії.... Коли нічого не хочеться і на все наплювати....

Хочеться тільки курити і спати..... І так по кругу.... дні йдуть у своєму звичному ритмі день-ніч.....сонцедощ.... нічого нового....життя і муза обходять мене  стороною....

коханий починає дратувати і моментами його просто щиро хочеться послати нахуй.....

поки що я цього не роблю..... оправдовую це коханням.....але сил залишилось всього-навсього на ще одну пляшку настойки вишневої на голодний шлунок....

Хочу перефарбуватися в блондинку....туплю останнім часом як пентіум перший....

гидко.....

Хочу мати ідеальну сім"ю, бути хорошою дружиною.....

але фак, ідеальні дружини не матюкаються, не жруть алкоголь з горла, не викурюють по півтори пачки цигарок за добу і не  страждають відчуттям повного похуїзму прикриваючись творчими депресіями.... а ще ідеальні дружини не трахаються по п"яні з тими, кого перед цим десять раз обізвали придурком, запустили тарілкою і сказали що він найбільша помилка їх життя......

але він каже, що я така сексуальна коли злюся.....а він такий милий, коли слухає як я переходжу в ультразвук.....

фак.....нам ніколи не стати ідеальною парою...... а мені тим більше ідеальною дружиною.....

але він мене любить.....і я його <3.....

******
Єдине мистецтво бути щасливим - це усвідомлювати, що твоє щастя лише в твоїх руках (с)

На жаль не знаю автора цих чудових слів....
Але варто над тим всім задуматись....
Сьогодні таке свято.... Я чомусь його відчуваю вперше за все життя, хоча ніколи не святкувала...
Знаю точно, що завтра піду робити собі подарунок ))) Куплю якусь книжечку (напевно альбом з картинами Франсиско Гойя, якщо знайду)...
Я хочу, щоб завтра було сонечко.... принаймні так хочеться....
хочеться посміхатися.....всім....всьому світові....
хочеться сказати "люблю" тим, кому давно не говорила теплих слів....
тим, до кого щось всередині живе.... а їх останнім часом залишилося так мало, тих,  до кого по-справжньому щось відчуваю....

*******
Була сьогодні на рок-концерті "ШнуРОК 8"
До нас приїжджали "ФЛІТ", "Безодня", "ХУ4", "Мій батько п"є" і багато інших... Всіх і не запам"ятала.... Назвала тільки тих, заради кого туди поперлась.... Вухху.... Я щаслива...
Хоч і стомлена.....
Але і не пЯна, зовсім.... Це мій особистий рекорд, бо зазвичай подібні дійства закінчуються як мінімум бутилкою пиВа...

*******
Я хочу знайти чарівну гумку, якою б постирала всі негативні спогади зі свого життя....
Може скоро таку знайду....Точно знайду....

*******
А сьогодні таке свято - 8 БЕРЕЗНЯ....
Любі мої френди жіночої статі - з днем весни вас, з днем любові, з днем краси!!!
Я ніколи не вміла знаходити пишних слів на привітання, чомусь завжди говорилось від душі, от як зараз....

****
А жити так ЛЕГКО....

Люблю вас всіх....люблю....

День - це маленьке життя, і треба його прожити так, ніби ти маєш померти зараз, але тобі раптом подарували ще добу (с)

Хтось з великих сказав: "Щоб бути щасливим, треба перестати турбуватись про речі, які не залежать від нас..."

Жодне бажання не дається тобі окремо від сили, що дозволяє його здійснити (с)

Цікаво чи вистачить у мене сил, щоб здійснити своє бажання?
Так чи інакше з понеділка напевно буде важкий тиждень...

Але завтра тільки неділя.... Отже поки що живу...

- Бабусю, як мені зрозуміти що я закохалася?
- Дуже просто внученько - ти пам"ятаєш як ви познайомились?
- Звичайно бабусю. Я пам"ятаю не тільки наше знайомство, але і кожну нашу зустріч.  Як ми перший раз посміхнулись одне одному, як взялися за руки, я вперше поцілувались. Знаєш бабусю - я пам"ятаю все-все-все про що йому розказувала, над якими його жартами сміялася, як готувалася до кожного побачення, в чому була одягнута, щоб йому сподобатись. Це кохання бабусю?

- Ні, внученько. Кохання - це коли пам"ятаєш в чому він був одягнутий на побаченнях. А якщо пам"ятаєщ себе - то це закоханість. Склади іграшки в коробку, дитинко.

_______________________________________________________________

- Бабусю скажи мені, коли наступає час прощатися?  Може краще розійтися після першої ж ночі, поки немає неоправданих надій, не чекати сварок і непотрібних пояснень, просто піти залишивши на пам"ять просто збентежений приємний спогад. Або після багатьох-багатьох ночей, коли все само по собі невідомо куди і невідомо чому зникне, таке собі спокійне розстанвання без болю, надривів, крику.

- Тут все дуже просто внученько. Вирушати треба не після якоїсь визначеної кількості ночей, а першого ж ранку, коли тобі не захочеться встати раніше і приготувати йому сніданок. Напої його тоді чаєм, поцілуй на прощання і закрий двері.

_______________________________________________________________

- Бабусю він мені і досі сниться....

- Пам"ятаєш торішній сніг...?

- До чого тут торішній сніг. Я ж поради хотіла у тебе спитати, а не про погоду говорити...

- А я тобі внучко її вже і дала. Коли ще болить, коли не до кінця забулося, якщо всередині ще щось здригається, то скажи мовчки про себе :"Торішній сніг."  І спробуй віднестися до всього, що у Вас було так само. Неможливо зберегти сніжинку вліку, - приходить і її час розтанути. І хоч тобі важко зараз в це повірити, пам"ятай, обов"язково випаде новий сніг. Просто довірся часу і діждися його, нового, чистого, першого снігопаду. Але якщо ти і досі сумуєш за тим, що було - просто повторюй про себе :"торішній сніг, торішній сніг, торішній сніг"

______________________________________________________________

- Бабусю, я буду боротись за своє кохання.... Я не віддам його просто так... не опущу руки, не здамся без бою....

- Внученько - пам"яаєш таку улюблену гру школярів, коли треба бігати навколо стільців, яких менше ніж гравців. А коли закінчується музика треба зайняти стілець першим... Внученько ти ж граєш в ту саму гру, коли намагаєшся боротися... Навіщо бігати удвох, а то і утрьох довкола одного стільця, намагаючись перехитрити суперниць і зайняти стілець першим, смішити оточуючих, злитись і нервуватись...
 Озирнись довкола, біля стінки стільки вільних стільців... ти вже доросла внученько, пора перестати грати в дитячі іграшки...

____________________________________________________________________

-Бабусю, чому мені так боляче?  Я ревную його навіть до жіночих імен, які він називає.... Коли він не піднімає слухавку - я тут же уявляю, що він з іншою.... Коли він розповідає про якусь жінку, я одразу починаю думати чи "було" у них... Я ревную його до колишніх, до друзів, до колег на роботі, до випадкових  знайомих... Як перстати себе мучити бабусю?

- Внученько, ревнощі - це брехливе відчуття. Ти не ревнуєш, ти боїшся втратити. Але ти не бійся, бо це пустий страх. Адже якщо приводу немає, то ревнувати безглуздо, а якщо він є, то ревнувати вже пізно.

_________________________________________________________________

- Всі чоловіки однакові. Варто йому лише сказати мені "привіт", як я вже знаю, як він поводитиметься далі, які анегдоти розповідатиме, як буде посміхатися, як торкатиметься, як буде сваритися і йти геть...

- Ти не права внученько. Всі чоловіки різні.  Просто нам подобаються схожі чоловіки. Тобі подобаються скромні, домашні? Тоді чому ти нарікаєш, що знову попався зануда, який нікуди не хоче виходити з будинку? Якщо ти вибираєш чоловіка "душу компанії", тоді не дивуйся , що частенько доведеться його ділити з друзями, а часто і з "подругами жіночої статі"... Якщо любиш романтиків, то будь готова не лише до свічок, віршів і шампанського, а і до періодичних депрессій і зникнень, які він буде поснювати "творчими кризами". Вибираєш чоловіка за яким можеш бути  "як за кам"яною стіною", то потім не дивуйся, що в цих стінах не можна знайти дверей на волю... Жінки вибирають схожих чоловіків, а потім дивуються, чого вони всі однакові...

__________________________________________________________________

- Бабусю - я не знаю як сказати йому, щоб не зробити боляче.... Він не заслужив на банальне "давай залишимося друзями"...Він хороший, а мені доведеться поступити з ним жорстоко... Що мені робити бабусю? Як мені дати зрозуміти йому, що між нами все закінчено?

 - Внученько, запам"ятай у останній фразі, яку він буде чути при розставанні, він повинен почути не лише неминучу жорстокість, але і вдячність за все те хороше, що у вас було.... Адже коли він згадуватиме тебе, а він неминуче згадуватиме, то він і згадуватиме і ваше розставання. І якщо ти хочеш, щоб його очі посміхалися, то не з"ясовуй стосунків при прощанні.... Просто скажи : "Мені більше не потрібна твоя присутність, щoб, любити тебе"... І рушай...  

__________________________________________________________________

- Бабусю, я не знаю чи варто йому все розповідати?... Начебто і нічого такого і не було, але раптом він дізнається.... І признаватися начебто і немає в чому, але і розповідати не можу.... І як я можу вимагати його бути чесним зі мною, якщо сама починаю щось приховувати і недоговорювати....

- Внученько, запам"ятай три простих правила: 1) ніколи і ні за яких умов не обманюй його.... 2) ніколи і ні за яких умов не зраджуй йому
 3) якщо вже обдурила і зрадила, то ніколи не розповідай йому про це.... Але пам"ятай внученько останнє правило слідує лише за першими двома....

______________________________________________________________________

- Бабусю, я не розумію, що відбувається...Він раптом кудись зник... Я його не бачу, телефон не відповідає, дома його немає... Може щось сталося? Може я його чимось образила? Може варто з"ясувати що ж все таки відбувається?

- Внученько, не варто, повір мені...  Адже ти і сама знаєш відповідь, просто не хочеш собі зізнатися...  Він не телефонує і не бере слухавку - тому що не хоче... Запам"ятай внученько- до тих пір поки чоловік зацікавлений в жінці - він не зникне з її життя.  Він обриватиме телефон, влаштовуватиме випадкові побачення через твоїх подруг... І жодні причини - навіть найвагоміші не стануть причиною того, що його не буде поруч, якщо він цього хоче. І якщо ти не хочеш заставляти його брехати у відповідь на твоє питання про те «чому він пропав з твого життя» і почути, що був зайнятий або багато роботи, то краще не запитуй. І якщо не шукаєш зайвого приводу причинити собі біль почувши правду, то теж не запитуй. Адже ти і так знаєш відповідь....

Ідеал недосяжний,але людина, прагнучи до нього, стає кращою...