Холодні краплі осіннього дощу ніжно вмивали її бліде обличчя. Закриває стомлені очі. Сум, безнадійний жах, безмежне горе в її очах може побачити далеко не кожен. Вона ретельно ховає погляд від інших, адже вона їх ненавидить. Жоростокі, страшні думки руйнують її сумління, проте лише осінній холодний дощ може вилікувати її хвору душу...