В колонках играет - where is my mind?
Это я не помню где но нашла в инете)) сразу же влюббилась))мегакруто бабы пишут)))



Поцілунків було більше аніж слів... Кажи, чого ж Ти занімів? Мовчить...
Пісок поволі сіє час, коли мільярди очей дивляться на Нас, і пошепки говорять – вона закохана у Бога.
Знімаю окуляри із тих усіх очей – пітьму із заспаних ночей . Та вони ж бо бачити не хочуть... Зубами, лиш, клекочуть і путають язики у світах...
Вони такі далекі, а я така близька – Лелека. Летить самотньо здалека.
Хіба, Лелека любить Бога? Вона Його цілує у хмарах-пеленах, кидаючи на Землю сльози і курличе – пийте люди, закохану свободу! Вона солодка і терпка, у дотику п*янка – Жива Вода Любові. Цілую Небо у Його очах, Змією лізу в Душу, і віддаюсь розпусно заради себе – Вас, бо хочу, а не мушу. Його вуста дарують мені Сонце. Мій Голубе, мій Боже, помовчи зі мною помовчи. Бо завтра скину пір*я і стану тілом людської душі. Одягну тіло, бо маю що сказати людям, дівочими ногами по Землі ходити буду, одну єдину мить. Я пронесу Тебе в собі! Як серденько щемить...
Кажи, чого Ти занімів?
Мовчиш...
Нічого, мовчи, а я молитимусь Тобі, мій Любий Боже – кохаю. Тому Лелека, бо літаю.
Поцілунків було більше аніж слів – коли зі мною Бог відвертістю німів.