чим далі все йде, тим більше я розумію, що нічого не розумію. і яке щастя, що цей пост скоріш за все прочитають або зовсім незнайомі мені люди, або близькі друзі.
якась купа жахіття перемішана з паодією на щастя... пародією - тому, що я добре знаю, що таке щастя, але не можу його досягти.
таке відчуття, ніби я потрапила у марення наркомана під важкими наркотиками. най воно йде все до дупи. в мене сессія скоро.


може в мене дійсно блядська натура? я не розумію, чому мені постійно потрібно шукати проблем на свою дупу... хочу статичного спокою і тихого звучання блюзу