L'ouvrage fait tout de même dans les 150 euros si je ne dis pas de bêtises... C'est encore bien trop cher pour un étudiant comme moi

>Жители правобережья Волги в наших местах, возможно из-за "худости" земли не знали крепостничества.

Число крестьян, погибших вследствие насильственного раскулачивания, достигало десятков миллионов человек.

Особенно жёстокие формы раскулачивание прияло после речи Сталина И.В. "Головокружение от успехов". Раскулачиванию подвергались не только отдельные семьи, но и целые деревни.
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D0%B8%D1%8F_%D0%B2_%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%81%D0%B8%D0%B8


Приватизация в России — передача активов бывшего СССР в частное владение.

Проходила в России с начала 1990-х годов (после распада СССР). Приватизацию также связывают с именами Гайдара и Чубайса, занимавшими в то время ключевые позиции в правительстве.

В результате приватизации значительная часть имущества перешла в собственность отдельных людей (олигархов


http://www.youtube.com/watch?v=osfRHx-85Ak&feature=related

Получается, что за годы правления Сталина у нас чистые людские потери составляют 65% в эквиваленте населения РСФСР и примерно 40% (или даже больше) населения СССР.

Легендарная Байкало-Амурская
Сайт основан 27 октября 2002 года. Последнее обновление 29 Октября 2007 года.




ГУЛАГ - с фотокамерой по лагерям.
Сравните два фото, дорогие россияне, и не говорите потом, что вас об ЭТОМ не предупреждали.

Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями!
Ответить С цитатой Говорят, что Жуковский в сердцах назвал его «жадным скотом».
Москалю Комментировать
Тобі вже не раз писали, твоє місце біля голубих членів клЮба одиноких підарів, а ти шляєшся тут!
Пшел вон, СКАТИНА БЕЗРОДНАЯ!
16-04-2007, 01:45
Я би в тебе падлюка відділив душу від тіла, але я не Господь Бог і тому ти своє пекло отримаєш на небесному суді, але перед цим остерігайся кожної тіні...
17-04-2007, 03:09
Говорят, что Жуковский в сердцах назвал его «жадным скотом».

Єретик

(Шафарикові)

Запалили у сусіда
Нову добру хату
Злі сусіди; нагрілися
Й полягали спати,
І забули сірий попіл
По вітру розвіять.
Лежить попіл на розпутті,
А в попелі тліє
Іскра вогню великого.
Тліє, не вгасає,
Жде підпалу, як той месник,
Часу дожидає,
Злого часу. Тліла іскра,
Тліла, дожидала
На розпутті широкому,
Та й гаснути стала.

Отак німота запалила
Велику хату. І сім'ю,
Сім'ю слав'ян роз'єдинила
І тихо, тихо упустила
Усобищ лютую змію.

Полилися ріки крові,
Пожар загасили.
А німчики пожарище
Й сирот розділили.
Виростали у кайданах
Слав'янськії діти
І забули у неволі,
Що вони на світі!
А на давнім пожарищі
Іскра братства тліла,
Дотлівала, дожидала
Рук твердих та смілих,—
І дождалась... Прозрів єси
В попелі глибоко
Огонь добрий смілим серцем,
Смілим орлім оком!
І засвітив, любомудре,
Світоч правди, волі...
І слав'ян сім'ю велику
Во тьмі і неволі
Перелічив до одного,
Перелічив трупи,
А не слав'ян. І став єси
На великих купах,
На розпутті всесвітньому
Ієзекіїлем ,
І—о диво! — трупи встали
І очі розкрили,
І брат з братом обнялися
І проговорили
Слово тихої любові
Навіки і віки!
І потекли в одно море
Слав'янськії ріки!

Слава тобі, любомудре,
Чеху-слав'янине!
Що не дав ти потонути
В німецькій пучині
Нашій правді. Твоє море
Слав'янськеє, нове!
Затого вже буде повне,
І попливе човен
З широкими вітрилами
І з добрим кормилом,
Попливе на вольнім морі,
На широких хвилях.
Слава тобі, Шафарику,
Вовіки і віки!
Що звів єси в одно море
Слав'янськії ріки!
Привітай же в своїй славі
І мою убогу
Лепту-думу немудрую
Про чеха святого,
Великого мученика,
Про славного Гуса!
Прийми, отче. А я тихо
Богу помолюся,
Щоб усі слав'яне стали
Добрими братами,
І синами сонця правди,
І єретиками
Отакими, як Констанцький
Єретик великий!
Мир мирові подарують
І славу вовіки!

22 ноября 1845,
в Переяславі

Злоначинающих спини,

У пута кутії не куй,

В склепи глибокі не муруй.



А доброзиждущим рукам

І покажи, і поможи,

Святую силу ниспошли.



А чистих серцем? Коло їх

Постави ангели свої

І чистоту їх соблюди.



А всім нам вкупі на землі

Єдиномисліє подай

І братолюбіє пошли.

СЛАВЯНЕ И ФАШИЗМ (ГЛОБАЛИЗАЦИЯ)
1. Основы фашизма и исполнители.
2. Что делать – инструкция по самоорганизации.
Основы фашизма и исполнители

В 1941 году, когда фашисты оккупировали Польшу, Белоруссию, Украину, часть Югославии и уже рвались к Москве, И. Сталин обратился к Русскому народу. Немедленно во всех СМИ, публичных заведениях СССР тема Русского народа, русского патриотизма стала ведущей. Народы Европы увидели свет надежды. И мы выстояли и победили. Но еще до разгрома Гитлера руководители США и Англии, приведшие Гитлера к власти, уже подготовили развязывание Холодной войны против СССР. И как только Европа успокоилась, в 1947 году Запад начал Холодную войну против славян, и прежде всего против русского народа, с создания фашистской организации НАТО. Одновременно был создан Израиль.
Сегодня положение славян, как и большинства народов Славянских стран таково, что, СНГ в народе расшифровывается как «Сбылись Надежды Гитлера»: Югославия и СССР развалены, все бывшие республики, за исключением Беларуси, оккупированы американскими войсками, в самом Кремле правят демократы-западники и их ставленники. Армия и промышленность практически развалены. Славяне ежедневно вымирают на 5-6 тысячи человек. Но согласно поговорке: «Вор первый кричит - держи вора!», нынешняя власти России и запада вешает ярлык «фашизма» Русскому народу.
многие, в особенности молодежь, не знающие правду о фашизме, поддаются на эту провокацию и попадают на скамью подсудимых. Каковы же основные цели и признаки фашизма?
1. Уничтожение славян, в первую очередь Русского народа, как основного препятствия к мировому господству и установлению Нового Мирового Порядка (НМП).
2. Финансирование банкирами Запада и США – так называемым Мировым правительством (МП)
3. Идеология богоизбранности и вседозволенности.
Гитлер, избранный на таких же «демократических» выборах, как Буш и Ельцин поддерживался банкирами и руководством Запада и США для уничтожения СССР. Именно запад поощрял аннексии и захваты Гитлером целых стран и народов. Запад, обманывая свои народы, не открывал второй фронт в надежде на уничтожение Гитлером Советского Союза. И только когда наши войска уже полностью овладели инициативой, и Запад понял, что военными методами уничтожить славян и Русских невозможно, США и Англия ввели свои войска на территорию Европы, чтобы перехватить «лавры» победы над фашизмом и начать идеологическую войну против России. При этом Гитлер без боя сдавал им территории и страны, направляя всю мощь против Красной армии.
Еще не кончилась война, а в конгрессе США уже разрабатывался «Гарвардский проект», основной задачей которого было уничтожение СССР через разложение изнутри Русского народа как основы СССР – России и всего славянства. Президент США Г. Трумен и Премьер-министр Англии У. Черчиль публично призывали к холодной войне против СССР: «Мы найдем в самом СССР наших единомышленников и союзников по развалу СССР и уничтожению самого непокорного народа – Русского. Мы будем разжигать межнациональную рознь, и прежде всего ненависть к Русскому народу.» США уже разрабатывали планы атомной бомбардировки СССР. В 1947 году западом создан фашистский блок НАТО, направленный против славян, и в первую очередь против Русского народа. НАТО показало свою фашистскую сущность уничтожением Югославии и захватом все больших территорий на подступах к России. В соответствии с принятым Конгрессом США в том же 1947 году «Гарвардским проектом» во все структуры власти славянских стран продвигались «пятая колонна фашизма – нынешние демократы и партноменклатура ЦК КПСС». Через них внедрялись законы, дискредитирующие и разлагающие власть, в том числе законы, поощряющие «дедовщину» в Армии. По решению ЦК КПСС во всех национальных республиках СССР и РСФСР изгонялись русские кадры. С приходом националистического руководства во всех республиках убийства, ограбления, изнасилования и другие акты вандализма вынудили большинство Русских бежать из этих республик. В результате здесь остановилось всякое производство, разлажена вся структура управления, что привело к обнищанию большинства населения. С уходом русского населения эти «борцы за независимость» тут же находили врагов среди других национальностей и соседей, что вело к местным межнациональным конфликтам в соответствии с Гарвардским проектом международного фашизма.
При поощрении нынешних властей РФ многомиллионная миграция инородцев, воспитанных в духе ненависти к русскому народу, имеющих свой менталитет, обычаи, традиции, создают в РФ свои этнические, зачастую преступные группировки, что вызывает естественную ответную реакцию со стороны местного населения, которому тут же приписывается «национализм и фашизм». Хотя в действительности именно эти группировки являются передовым отрядом международного фашизма по уничтожению славян. Наиболее ярким примером является Косово, где под предлогом защиты албанских террористов США разбомбили Югославию.
Что делать – инструкция по самоорганизации.
Обнищание и уничтожение славян будет происходить до тех пор, пока в Кремле будут сидеть ставленники американского демо-фашизма, в задачу которого входит установление международного господства. Именно США, запад (ОБСЕ и НАТО), их эмиссары в России и арабских странах финансируют, защищают и поддерживают албанских и чеченских террористов, других нацистов. Именно запад и США заинтересованы в террористических актах в России, во всех других странах, приписывая их исламским экстремистам, для оправдания международного разбоя. Запад и США будут вооружать очередных Бен Ладенов, Д. Дудаевых, чечен и албанцев как передовой отряд международного фашизма по уничтожению славян. А затем за их ненадобностью станут бомбить Ирак, Чечню, Афганистан, Албанию и т.д.
До тех пор, пока мы, славяне не поймем, что нас всех подставили наши демократы-фашисты и предала партноменклатура ЦК КП и КГБ, и не осознаем, что только Русский народ является единственной нацией, способной противостоять американскому фашизму, до тех пор будут продолжаться межнациональные конфликты, войны, терракты, до тех пор нас будут грабить и уничтожать, сея и используя вражду и ненависть друг к другу, прежде всего к Русскому народу.
Сегодня в соответствии с планами международного фашизма по уничтожению русского, славянских народов ведется информационно-экономическая война против последней территории свободной от американо-фашистской оккупации - республики Беларусь. Российские СМИ выливают потоки клеветы на ее Президента А. Лукашенко. Единственной Республике, где не притесняют русских и русские составляют более половины населения, Ставятся условия тяжелее, чем Грузии, Армении, другим республикам СНГ, где русских также притесняют, как и в самой РФ.
Мы должны твердо знать, что все зависит от власти в Москве: «Будет власть в Русских руках – будут жить славяне в веках!» Еще А. Пушкин говорил: «Славянские ль ручьи сольются в Русском море. Оно ль иссякнет – вот вопрос!» Поэтому необходимо объединить усилия всех славян в оказании поддержки Русскому народу во взятии власти в России, но с учетом того, что сегодня в руководстве полно русских предателей. Для этого:
1. Все славяне должны через эл. почту, письма, факсы, газеты и т.д. начать координацию Русского антифашистского (РА-движения) в России: «Россия для Русских!» Со стороны всегда виднее – кто друг, а кто враг. Для этого объединить все славянские структуры и создать Славянский координационный центр, который должен распространять информацию и координировать РА-движение. Наиболее доступно распространение информации по эл. почте. В частности распространить по всем эл. адресам это обращение.
Русское антифашистское сопротивление (РАС)
Просьба по возможности перевести на иностранные языки, распространить данную информацию по всем эл. адресам, обсудить между собой. В самой РФ начинать избирать КМСУ - это наиболее актуально в регионах, подвергнутых насилию и невыносимому ограблению со стороны фашистской власти, в замерзающих от чубайсовской РАО и от задержек мизерных зарплат и пенсий.

Комментарии (0)Комментировать В цитатник [+ в друзья]

Si oui, ne disculpe-t-elle pas Bonaparte d'être retourné en France?Il n'aurait finalement qu'exécuter les ordres du Directoire...

Від Бродщини до Карпат.
(B двайцяту річницю мук Галицкоі Руси.)

Ген далеко — на край світа

Думками сягаю

B двайцятіі роковини

Мук рідного краю.

I своіми думоньками

Стрілою літаю

Над тобою мій ти любий,

Дорогий мій раю.

I.

Наче в вирій відлетіли,

Так крильцями злолотіли

Моі думи-ластівки.

Й через время двайцятьлітне

Пролетіли гей би вітер

Крізь осикові листки.

I пропали як дим в полю,

Як човен у чорнім морю,

B моіи любій вітчині

I в грізних войни об'ятях,

B крови, в слезах і в проклятях,

Страшних, як Антихрист в сні.

Думки вперед, я за ними

Пориваюсь й — мов дитина

На відпусті — одурів;

Бо ногою нігде стати,

Всюда трупи, кров, гранати -

Брат на брата озвірів.

Від Бродщини по Карпати

Гук армат і взрив гранатів

I свист куль і бряск штиків, —

160
--------------------------------------------------------------------------------

Руска земля дрожит-стогне,

Сотні тисяч трупів горне —

Своіх синів й ворогів.

Колиж я глип, — a за фронтом

Женут товпу під екскортов —

Стариків, дітей, жінок.

Женут, мов несамовитих,

Окровавлених, побитих —

B мені дух вмер і замовк.

Дивлюсь, a ім з очей сльози,

3 побоів кров по дорозі

Тече цюрком. Боже мій!

Що за люди? Що зробили,

Що так страшно іх побили,

За який злочин-розбій?

Ідут діди, сини, внуки,

Шнури в'ілись всім у руки,

A матерям із дітьми

Руки мліют, ноги хлянут,

Ледви лізут, гей би пяні,

Обливаючись слізми.

Священники і студенти,

Селяне, інтелігенти,

Женщина і мущина, —

Bсi повязані, закуті,

3 горя до землі пригнуті,

Мов підкошена трава.

B гущу товпи я поглянув

Йдут і наші пониквяне :

Сохор Степан, Батенчук

Максим й Прокіп Андрусишин —

Старесенький похилившись -

I Кирило Горпинюк.

Bсi, як та мала дитина,

Хиба Богу духа винні,

Більш нікому ні на крок.

„Боже, буди покровитель"

Співав гречкосій-кормитель,

Тепер ведут на шнурок.

161
--------------------------------------------------------------------------------


II.

Пройшла товпа, аж курява

Дорогою стала.

A по боках жалом змія

Ескорта сичала.

Австріяцкіі жандарми,

Запінені німці

Мадяри і яничари —

Брати-перекінці.

„Распни, распни ! То шпіони!

Здрадники держави!

Они рублі, телефони

Московскіі мали!"

„То зрадники-москвофіли.

Австрію продали."

Й з звірским реготом на гилі

Вербів підтягали

Галицкого селянина,

Політика-шпіона,

Що й не знав, що то за річи

Рублі, телефони.

Він знав тілько, що він Русин

Й за Русь-свою маму

Збитий, кровью об'юшений

Для себе рив яму.

Хто щасливий був у долі,

Ставили до гліду —

Від сальв кінчив без мук болів

Годину послідну.

Закипіла й бризнула кров

3 мужика-шпіона

На австрійску подлу фану,

Безчесну корону.

Свідком смерти лишилася

Могила і верба,

Душа-ж Русина безсмертна

Взлетіла до неба.

A багнети, кольби, шнури,

Муки, кров, і слези

162
--------------------------------------------------------------------------------


B оден вічний слави вінец

На Русь святу сплелись.

III.

Від Бродщини по Карпати

Понад гук страшних гранатів,

Шрапнель йойкіт, пожар хат.

Скрежет зубів, зойк ранених,

"Ура" борців закалених,

Понад рев в огню звірят

Чий то голос і плач чути?

Так печальний і так смутний,

A все пекло то глушит.

То Мати - Русь свята плаче

По могилоньках дитячих,

B судорогах вся дрожит.

Поранена і без сили

Від могили до могили

Потік сліз гірких пливе.

Із розпуки ломит руки:

"3а що мучили звірюки

Дитя мое дороге?"

B Талергофі під соснами

Крестом встала над синами

Плакала в день і в ночі.

I так жалібно ридала,

Що із могил повставали

Єі синів тисячі.

„Чого плачеш, рідна Мамо.

Тут над нами, над вмерцями,

B чужині, в краю проклять?

Іди Русе-Мать єдина,

Роди нові поколіня

Від Бродщини до Карпат!"

Пониква, 10 липня 1934 р.

12 декабря 1918 года Рада американских русинов приняла решение о присоединении Закарпатья к Чехословакии, которое поддержал президент США Вудро Вильсон. В ходе подавления Венгерской Советской Республики Верховное Главнокомандование стран Антанты разрешило в январе 1919 года Чехословакии оккупировать западную часть Закарпатья, а в апреле - всю оставшуюся часть.

И хотя в 1708 г. в Березском комитате был принят закон об отмене крепостничества, а также сделано много других положительных изменений, восстание куруцев потерпело поражение от войск австрийцев-лабанцев

Наблюдая происходящее, галицийский публицист Мончаловский в 1898 году во Львове издал книгу под названием «Литературное и политическое украинофильство», в которой прямо заявил о том, что «под влиянием враждебной русскому народу, но хитрой политики его противников, первоначально чистое, литературное украинофильство… выродилось в национально-политическое сектантство, которое, при благоприятствующих для него обстоятельствах, могло бы принести много вреда русскому народу. Зло нынешнего украинофильства в том, что оно, под покровом «народничества», впрочем карикатурно извращенного, каплею по капле отравляет несведущих ложью…»

http://www.liveinternet.ru/users/karr-a-the/blog/page69.html

http://www.youtube.com/watch?v=2nKflAXkvME

Иван Бунин

Родине

Они глумятся над тобою,
Они, о родина, корят
Тебя твоею простотою,
Убогим видом черных хат...

Так сын, спокойный и нахальный,
Стыдится матери своей -
Усталой, робкой и печальной
Средь городских его друзей,

Глядит с улыбкой состраданья
На ту, кто сотни верст брела
И для него, ко дню свиданья,
Последний грошик берегла.

http://www.youtube.com/watch?v=ycekLtDDGnc&feature=related

Ваше ставлення до "русcких", досі брати???????
http://meta.ua/

Гітлер розпочав необхідну місію але не спромігся виконати ..
Поляни - поляки, москалі - це мордвини?!
Гітлер розпочав необхідну місію але не спромігся виконати ..

http://meta.ua/

http://www.youtube.com/watch?v=4zgB1Jfpjdw&feature=related

http://www.youtube.com/watch?v=ycekLtDDGnc&feature=related

http://musictube.ru/main/video?link_id=39474&player_id=6



http://www.youtube.com/watch?v=ycekLtDDGnc&feature=related

ВІДРЯДЖЕННЯ

Зібралися ми як-то разом з товаришами-колегами, щоб вирішити, яку назву нашому навчальному закладу дати. Спочатку то школа була, потім – інститут, а згодом, коли пристосувалися, стали грошей більше брати та більше дисциплін вивчати – горду назву університету йому дали. Хтось сказав, що того замало, потрібна якась нова, гучна назва – щоб там було щось таке сполучене: “Чи то пак Королівство, чи то, чим чорти не шуткують? – навіть Штати!”
- Ти, Васильку, збирайся, ми тебе послати хочемо. У відрядження. До Жори, далеко, за море. Ти дорослий вже став, тобі сім’ю вже власну мати треба. Там дружину собі пошукай. Будуть пропонувати Є.С. чи Є.П. - не бери! Тільки Нату запитуй! Та ще хай Жорка скаже точно – яку назву нам дати.
Натка, мені, звичайно, подобалася, гарна така дівчинка, сильна! Язичок такий, що дай боже! Як вона їм бомбардує, всі бачили! А от хто такі Є.С. чи Є.П. – в першій раз чув. А що, може, також гарні дівчатка?
- Дурний ти, одне слово, - Василь! Є.С. – то Євгенія Свєтланова, а Є.П. – то ж Єкатерина Пєтрова! У обох такі вимоги до наречених, що не приведи Господь! Женька каже, щоб до неї підійти, французьку спочатку вивчити треба, а Катька – російську. Українську вони самі не дуже вивчати хочуть, як ми їх не змушували. Вже й залізо гаряче застосовували, і знущалися з них, як могли, чим більше вимагаємо – тим більше віддаляються. А нам тільки українська потрібна, щоб як в Німеччині було. Та й хто знає, що з того шлюбу вийти може? А за Нату багато грошей дають, та й чекати вона тебе згодна ще три роки.
- Ну добре, - кажу їм. - Їду.
- Ні з ким, окрім Жорки, не розмовляй! Можеш хоча б з Борькою побалакати. Послухай нас хоч раз, дурнику!
Я було, образитися хотів, потім подумав та вирішив, що їм краще знати. Пішов додому речі збирати. Мати до мене підійшла – сумно так дивиться.
- Куди це ти, Васильку, зібрався?
- Я у відрядження їду. Мене туди послали.
Сорочку помаранчеву натягнув та й шкарпетки такі ж. Мати підійшла до мене, жовто-блакитну сорочку простягає.
- Одягни оцю. Вона тобі краще личить. А ця дивна якась, аж очі ріже. Ти, що її, хіба з Макдоналсу зняв?
- Ти б мені, стара, ще біло-блакитну порадила. То не модно вже давно. Зараз помаранчевий в моді.
- Ти, синку, головне, пам’ятай, що старий друг краще двох нових.
- Та я це й сам, мамо, знаю, тому до Жорки і їду.
Купив квиток на літак – та вже по аеродрому йшов. Як раптом французик якийсь пришелепуватий причепився.
- Що тобі треба, дитино? - запитую я його.
- Же мапель Жорж, – каже він мені.
- Та який з тебе Жорж? – зареготав я.
- Парле ву франсе? – не відстає він від мене.
- Ноу, онлі юкреньєн, – відповів я йому чистою українською.
- Ай спік юкреньєн ту. Джаст е літл, – прошепотів він мені. Та й підморгнув одним оком.
- Ну пішли, коли спікаєш українською. Добре, що вже з тобою робити, протягом польоту послухаю тебе пару хвилинок.
Зайшли ми в літак. Аж раптом товариши мої – звідки не візьмись.
- Ваньку з собою візьми. Відрекомендуй Жорі, скажи, що гарний хлопець.
А на вухо мені: - Скажи йому, що п’яничка та волоцюга страшний.
“Та який з нього волоцюга?” – здивувався я . - Не повірять.
- Роби, що тобі кажуть, Васильку. Нас слухай. Щасливим та багатим будеш. Дружину гарну матимеш. Не те що Катьку чи Женьку якусь.
- Ну добре, - зітхнув я. Щось вже сумніватися почав щодо цієї авантюри. Але ж то мої любі друзі були, я їх давненько вже знав, вони добре в житті облаштувалися. То я їм, мабуть, за поради ще й дякувати маю, а не сумніватися.
- Доброї дороги! Бувай! Все добре запитай! Пам’ятай, що тобі казали!
- Добре, товариши! Я Вам звідти напишу. Картку надішлю з бабою, як її, свободою отою.
- Ну, бувай.
Злетіли ми. Я Ваньку позаду посадив, очі б мої його не бачили, - хоч і знав його давненько, але в нього зараз еполєти були, а я москалів не люблю, добре хоч бороди не відростив ще. Молодий дуже. То ті ще кацапи. Французисько сам до мене підсів.

- Ти мені, жабенятко, тут очі не замилюй! До себе в болото йди. Мені добре проінформували, хто такий Жорка. А ти на нього щось не дуже схожий.
- То мій тезко, – каже мені француз. – Сусід мій.
- Який він тобі, в біса, сусід? Він за океаном, а ти далеко десь, мабуть в Африці живеш.
- Жабіт ан Франс! - вип’ятив груди француз.
- Ю маст спік юкрейньєн. Ай донт андестенд ю.
- Вел. Вері вел. Ай лав Паріс, – сказав він.
Ха! Отож бо й воно! Виявив себе французишко! Не Жорж то був! Бо української не знав!
- Ти хотів сказати, мабуть, що ю лів ін Періс, бідненький?
- Уі, соррі, йес!
- То ти, спочатку, українську би вивчив, а потім вже й зі мною розмовляв!
- Ві хев Жорж ан Франс ту, – сказав він мені.
- То не такий Жорж, який треба! Мені Жорка потрібен.
- Вай? – То він, мене, мабуть, запитати хотів, навіщо.
- Щоб дружину мені дав з приданим. Та назву нову придумав.
- Ай хев е фіансе пур ву, – знову забув він українську.
- Що ти там сказати хотів?
- Зіс із Є.С.
- Забирай ти собі ту Є.С. до біса. Мені Натка потрібна.
- У меня тоже невеста для тебя есть. Е.П., – то вже Ванька позаду висунувся.
- Ви мені тут своїми абревіатурами очі не замилюйте. Інтелігенти кляті. В мене два класи освіти, з ними навіть вас не розумію, не те, щоб перекласти таке.
- Катю тебе предлагаю, говорю.
- Мені Натка потрібна.
- А если узнаешь, что не любит она тебя? Что использовать хочет? Катьке в пику?
- Уі, уі, – захрюкав французик. – Же ву пропоз Є.С.
- Женька твоя мені також ні до чого. Я вже Натку полюбив, а я вірний хлопець. Не лізь! Ю маст льон юкрейньєн, тоді може й побалакаємо. А ти, Ванько, також юкреньєн би краще вивчив.
Замовкли вони там нарешті. Ми вийшли. Я до Жорки помчався.
- Хелоу, френд! – як любо почути так далеко українську мову! Я зомлів.
- Хелоу! – кажу. – Я до Вас за Наткою. Руки її просити хочу.
- Оу, йес, оф кос! Ю маст вейт фор хер срі йез.
- Що? – кажу. - Я, мабуть, з французиком та з Ваньком балакаючи, також українську вже забув. Ото вже жабуїни та москалі кляті! Повбивав би! Що він мене, образити хоче?
- Вот срі?- нахмурив я брови.
- Три роки, кажу, Натку чекати треба. Але придане багате за нею буде, – сказав Жорка.
- Ти, мені, любий друже, одразу її давай. Козаки довго чекати не люблять! Коня візьму, шашкою рубану, то одразу моя буде!
- Вел. Ві віл сінк ебаут іт, – з переляку перейшов він знову на українську.
- Отож бо й воно. Ти мені ще одну річ скажи. Прапори ми вже з Макдоналсів зняли, як ти казав, на Майдан перенесли. Тепер над назвою думаємо. Хочемо щось Сполучене. Що брати – Королівство чи Штати? Порекомендуй нам щось.
- Ю маст меріт зіс нейм! Льон рашен, бьєлорашен, ві віл сенд ю ін Кьюба.
- То не хочеш зараз казати?
- Гоу ту Боріс ін Ландан.
Я потилицю почухав. До чого тут Бен-Ладен? Туди мені грошей не вистачало. Мені на відрядження таку суму не давали.
- Ай віл гів ю зіс мані, – зрозумів він мене.
- Хау мач?
- Енаф.
- Ти тут Натку з приданим готуй, а я поки до Борьки з’їжджу.
- Вел. А віл вейт фор ю, – підморгнув він мені одним оком так само, як француз.
- Слухай, - кажу йому. - Тут мені всю дорогу якийсь французишко нерви псував. Казав, що він також Жорж.
- Оу, Жорж, Жорж, - зареготав Жорка.
- То він і справді Жорж?
- Джордж ітс мі! Андестенд? Хі хелп мі онлі. Хі із блек фрог, йо френч.
- Нот френч, бат френчмен, – стало мені соромно за нього. Та що з нього візьмеш, я українську все ж таки краще знав.
- Зісіз фор ю. Фор Боурис енд Кьюба.
- Сенк ю вері мач. Дзенькую баджо. Прощавай. Натку готуй, я після Борьки за нею заїду.
Обнялися ми з ним, розцілувалися, в мене аж сльози на очах виступили.
- Донт край! Айм олвейс віз ю, – підморгує він мені.
Підбадьорив він мене цим. Я сміливіше себе почувати став.
- Я забув ще тобі, Жорко, сказати, що Ваньку до тебе привіз. Але він волоцюга страшний та п’яничка.
- Ай ноу, ай ноу,- хитро підморгнув він мені. – Ай віл спік ебаут іт.
- Окей! Де вже наша не пропадала! До скорої!

Я буду вместо него.