А у мну сегодня счастье=)
Маленькое правда но все равно счастье^_^
Я снова ездила в больницу(ето поначалу доставало мну и ненравилось но я уже привыкла), ну посидела там мну доктор осмотрел сказал что выписывать будет завтра но ет ещо не всьо.
Я когда выехала случайно увидела через окно книжный магазин, ну все (кто мну знает близко) знают что такое для Ксюхи книжный магзин^_^ Мну может сидеть там часами пока невыгонят...Ну так короче я зашла и увидела там свою мечту=) Или если сказать попроще сборник стихов Ивана Малковича "Стихи на зиму"(конечно в украинском варианте=))! Я видела ету книжку пару раз и хотела купить но у мну всегда ее забирали прям с под носа...И вот наканец я зашла в совершенно пустной(если не считать продавца)) книжный магазин с деньгами в кармане и купила ее!!! Пришла домой и прочитала ее от корки до корки (впрочем как всегда ето случается с новой книгой=))...Я балдею от его стихов, такие классные! Короч вот убедитесь, неколько моих любимых:

Лубок

Десь на звалищі, між будяками,
на вугіллі, що мокне роками,
янголів два:

один одному крила воскує,
один одного в очі цілує,
дожидають Різдва.

Поруч з ними дитятко гоже,
і ніхто розпізнати не може:
хто кого береже? –

чи дитятко цих янголів, а чи
білокрилі – дитятко, що скаче –
в небо важиться вже...

На цій чорній землі – що робити
білим янголам? – вугіль дробити
чи ридати в блакить?

Кожен янгол волить цю ж хвилину
в сад небесний віднести дитину,
але Бог не велить.

***

Із янголом на плечі

Старосвітська балада

Краєм світу, уночі,
при Господній при свічі
хтось бреде собі самотньо
із янголом на плечі.

Йде в ніде, в невороття,
йде лелійно, як дитя,
і жене його у спину
сірий маятник життя, –

щоб не вештав уночі
при Господній при свічі,
щоб по світі не тинявся
із янголом на плечі.

Віє вітер вировий,
виє Ірод моровий,
маятник все дужче буха,
стогне янгол ледь живий...

А він йде і йде, хоча
вже й не дихає свіча,
лиш вуста дрижать гарячі:
янголе, не впадь з плеча.

***

САД РІЗДВЯНИЙ

Хтось із дитям удвох
бродить різдвяним садком.
Каже дитятко: «я — Бог»,
трусить сніжком.

Кутає благодать
їх в найтихішім з садів,
пір'ям холодним риплять
білі гусятка слідів.

Старший — услід ступа,
став посеред зими,
малому в подушку черпа
неба із янголами.

Знає: прийдуть королі,
знає: клякнуть умлівіч,
знає: гусятка малі
попідростають за ніч.

Всьо=) Как вам?