Осінь почалась. Сьогодні за кілька хвилин від маршрутки до нашого корпусу відчула її присутність: терпкий аромат листя і вітер родом з листопада. Вона страшенно любить, щоб її відчували, тому зазвичай присутність її така насичена і явна. Загострюються відчуття, почуття і душевні хвороби визначення покликання в цьому світі.

Йшла і згадувала книгу Лади Лузіної «Моя Лолита», яку колись взяла почитати в улюбленої вчительки, колись, ще в школі, вже більше семи років пройшло, а спогад залишився. Пам’ятаю, що нічого особливого від неї не очікувала, аж раптом – відкрила її на новелі «Диявол на пенсії». Почала читати і тілом побігли мурахи. Відчувалось, що наповнююсь якоюсь силою, дивною всеохопною, бачу те блакитне небо і хочеться бігти і кричати, щоб хоч хтось почув... А наступного дня я пішла до школи оновленою, ніби очищеною, хоча зовсім не розуміла, чому...
Книгу віддала, перексерила новелу і перечитувала її щоразу, коли переставала вірити в свої сили. А потім віддала комусь...почитати...

А сьогодні йду і так захотілось прочитати її знову, до нудоти, до болю під колінами. Містика якась. Знайшла в неті. Знаєте, читала наче вперше. Відчуття інші. Але дуже захотілось писати....

На випадок, якщо комусь захочеться почитати - http://www.luzina.kiev.ua/index/diablo