В суботу - повні жмені Кайзервальду і вітряна фотосесія.
В неділю - Раковець і відчуття снутрішньої повноти.
В понеділок - грусно. А ввечері я знов потрапила в маршрутку з водієм, який колись співав мені романси цілу дорогу на роботу. Вчора він відмовився брати з мене гроші, бо має щастя, що мене везе, бо я у нього гостя. І знов - у мене це відчуття дитячої радості....
А сьогодні я вже встигла посидіти в ліфті. Стояла і раділа, що у мене немає клаустрофобії, що я застрягла на поверсі, а не між поверхами, що можна зробити "дзвінок другу" і попросити про допомогу, а що найбільше - що я таки вріноважена:)))