В колонках играет - карпа-кокаїнРозжовані цукерки та хмаринки в квіточку-маленька ситуація, яка з’їдає місце зсередини. Але ж не це місто... саме цей чіл аут з’їдає тебе, тобі не по силу з’їсти його самому та полити соусом при шпаривши все духмяними спеціями, він надто напирає. Бейбіс в ньому просто розщеплюються безслідно. Сильне місто. Тут доводиться жити за його законами. Або ти є сірою масою, рожевим фоном для метеликів (невід’ємний відбиток PinchukArtCentre), небом для хмаринок, здається, ти є всім, але твоя сутність замальована в натовп. Або ти є тою краплиною, яка змушує рухатись воду, тою річчю, яка буде змушувати чіпляти капцями тебе за край серця, тим, чим ти будеш для всіх, а не всім лиш для себе. Не бути принадою для чогось. Саме цьому вчить це місто. Тобі лиш потрібно буде піти по всьому, щоб бути всім for some piece of the world... такі-то в нас розважальні закони! Але ми не про це. Все. Ти ввійшов сюди. У це кубло співзахисту, в якому варяться люди. Ти пітнієш тут - це вдихають і будуть вдихати, якщо це комусь потрібно і все це зовсім не важливо, якщо ти є кимось, якщо ні-то тебе чи піднімуть, чи навпаки втопчуть в багно. І все! Цим все і закінчиться! Не кльово, правда? Так-так-так... хм... давайте закуємо цю тему в клаптик паперу і запхаємо його якнайдалі в наші шухлядки самосвідомості... просто я про ці мало якісні дрібнички можу писати безкінечно. Але ж давайте повернемося до травинок в квадратик... нам потрібен вибух в цьому дерев’яному місті... де ти чи, чи... чи в тебе з’їжджає глузд...просто глузд... ти спокійно йдеш подивитися кіно, і тут тобі перешкоджає шлях твій lovely режисер Бадоєв (давно я не бачила, щоб так знімали...кліпи! не дівчат, не хвилюйтесь та не дрочить без причини, I haven’t such information, а знімає він кльово). І все...від зірковості(звєздатості) ти навіть забиваєш на проплачені квитки... це ж треба ставити таку шалену картинку з таким галімим співаком! Але, але, але!
Взагалі-то знатне місто зі своїми приколами, вона натяками веде тебе до верхівки свавілля, але не в цьому справа. Ну, що? Невже тобі подобається життя sexy ляльки, яка міксує твої принади, ти експлуатуєш інші життя заради свого(а тепер підставте туди щось інше, і кавардацько врубіть фентезі). На цьому етапі тебе нічого крім цицьок і патичків не хвилює. Ти просто лялька, і цим все сказано. І після величезної кількості вживаних тобою наркотиків наступає тиша, в якій ти ходиш та співіснуєш з тінню, яка тебе починає затягувати в захаркані переходи між найшумніших косплеїв життя(Is it sweet!don’t you think so?)... Ти постійно змінюєш свої маски для інших, але ж ти робиш це далеко не для себе...Чомусь це місто обирає лиш рожевих(не в тому розумінні). Хоча! Не дивлячись ні на що, в цьому замурзаному і не вперше затраханому(без крапок ми ж все таки дорослі люди) місці, ще залишилося щось таке заради чого є сенс і секс тут залишатися, а найліпший варіант сюди повертатися без усілякої періодики міста і набридливої опуклості, хоча б для того, щоб подивитися на хмаринки в квіточку, про які я вам нахабно не розповіла.
...Відчини двері за якими лежить те,
що потрібно тобі більше за життя...
