В колонках играет - Jimmy Gnecco (with Brian May) - Someone to die for
Настроение сейчас - таке

Приблизно 4 роки тому мала нагоду прочитати кілька книжечок норвежського письменника Юстейна Гордера. Свого часу, вони мене до глибини душі пройняли своїм теплом і світлом. Щось таке в них було, що досі мені пригадується і викликає посмішку.

Серед них була і "Помаранчева дівчинка", екранізацію на яку я от подивилась сьогодні. Мало слів, багато емоцій. Багато паралелей і з настроєм після прочитаної книги. І сумно-сумно водночас.

Знаєш... ось ці персонажі-типажі, концентровані емоції в часовому періоді до двох годин, їх трагедії і успіхи, сльози і посмішки... Іноді вони нагадують про щось у твоєму власному житті, накривають тебе хвилею і стає дивно-ново-трохи не по собі.

"Але у житті ж усе не так" кажеш сама собі. "Воно мене стільки разів у цьому переконувало"...та все одно наївно продовжуєш сподіваютись, вірити... Сама ж неодноразово ставала свідком того, як воно є. Тут і зараз, навколо і всередині себе...А ще провалювалась, розчаровувалась і розчаровувала, робила невірні вчинки або не могла вчинити так, як треба було...І знала, що знаєш собі добре.

Але якось в одну хвилину все змінювалось, бо ти починала відчувати по-іншому.

Ставала слабкою і вразливою. Свідомо. І видавалось тобі, що немає нічого кращого за оту слабкість і вразливість.

Мені досі здається, що так і має бути. А страх того, що ти знову помилишся, що знову впадеш, що може бути погано і боляче в кінці не повинен стримувати від рішень, які зроблять тебе щиро щасливою, навіть це щастя буде швидкоплинним.

Сьогодні мені захотілось відчути себе саме такою - слабкою і вразливою.