В колонках играет - 10 years - seasons to cycles

Настроение сейчас - все ж, мене не покидає відчуття того, що я скучаю...

 Не перестаю думати про те, чому люди народжуюсь саме там, де народжуються. Цікаво, як виглядав би розподіл населення на нашій планеті, якби людям надавався вибір місця народження?

Але ми подорожуємо. Хтось більше, хтось менше, хтось взагалі ні. А подорожі це набагато більше, ніж просто дорога, ніж відвідування іншого місця, міста, країни. Набагато глибше.

Я от помітила дещо по собі і своїх поїздках. В кожному місці залишається часточка тебе. Ніби твоє альтер его, яке, здається, живе там після твого від'їзду абсолютно незалежним життям. Але ці втрати не відносяться до ряду болючих. Це приємні і легкі втрати. Та й зрештою, ти отримуєш набагато більше натомість. 

Подорожі збагачують. Враженнями, знаннями, емоціями, спогадами... 

Подорожі лікують. Назад ти повертаєшся оновленою, очищеною, енергічнішою... Зачасту усі внутрішні хаоси просто розчиняються - так тихо і спокійно... 

Подорожі вчать. І, здається, з кожним разом в тобі народжується все більше і більше чогось доброго, свтілого і потрібного. 

В мені живе і не вмирає бажання подорожувати, отримувати все це і віддавати цьому себе, усю без залишку. Окунатись щоразу з головою в атмосферу, ритм, настрій... і берегти, берегти це в собі, бо це щось надто цінне, щире і вічне.

Цього літа я поїду до Ісландії. Для цього я прикладаю і прикладатиму чимало зусиль.