* * *

Ой, чого калина віти похилила –

Чи багато цвіту, чи важка роса?..

Ой, чого так рано мама посивіла?

А була ж у неї золота коса.

Мамині дороги, мамині тривоги

Простелила доля у незнану даль.

За ворота вийде, стане край дороги,

В коси заплітає сивини печаль.

Стеляться тумани долами-лугами,

Стеляться тумани на глибокі сни…

Гей, дорого дальня, повертай до мами,

Буде в її косах менше сивини. 

Гей, дорого дальня, повертай до мами,

Буде в її косах менше сивини. 

ГИМН СЕЧЕВЫХ СТРЕЛЬЦОВ

* * *

Ой у лузі червона калина похилилася,

Чогось наша славна Україна зажурилася.

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Марширують наші добровольці у кривавий тан

Визволяти браттів українців з ворожих кайдан.

А ми наших браттів українців визволимо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо.

Ой у полі ярої пшениці золотистий лан,

Розпочали стрільці українські з ворогами тан!

А ми тую ярую пшеничку ізберемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,

То прославить по всій Україні січових стрільців.

А ми тую стрілецькую славу збережемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

 Художник: Олег Шупляк

ЛЕТО

* * *

Бледнеет ночь, слабеют её чары.

Струится лип цветущих аромат.

Укрыт туманным пледом дворик старый,

И дремлет крошечный фруктовый сад.



Вот, облачившись в розовую тогу

Изысканных ажурных облаков,

Благословенье получив от Бога,

Рассвет отринул плен ночных оков.



По небу тучек легких караваны

Бредут туда, за луговую даль.

Там царство пчел, цветов и трав духмяных,

Звенит напев зарянки, как хрусталь.



Журчит ручей, о камни спотыкаясь,

Спешит, чудак, надеясь стать рекой.

Прохладой, как ножом, он рассекает

Такой упругий, плотный летний зной.



Бежит ручей, шумит на перекатах,

Резвится золотистая форель…

Подкрался незаметно час заката…

Спешит домой мохнатый добрый шмель.



Uncle Sasha