Складаю шану жінці України
І хочу, щоб завжди вони цвіли.
Немає в світі жодної країни,
Де б кращі за укрАїнок були.

Красиві личком, пишні – наче кралі,
У їхніх ніг султан лежав колись.
Напевно буде друзі так і далі…
Хіба ж вони у нас перевелись.

Сестра, кохана, мамця, чи бабуся
Родили нас і вивели в життя.
В них теплі руки, я на них дивлюся,
Бо їх зростила матінка земля.

Мої красуні, я пишаюсь Вами
І хочу, щоб щасливі Ви були.
Щоб у душі дзвеніло слово – мама,
Вас шанували доньки і сини.



Вірш Віталія Назарука