Свідомість застилає чорний дим
А на вустах - то вірші, то прокльони.
Як це незвично - воювати з тим,
Із ким немає лінії кордону.

А хтось говорить - щоб спинить війну,
Не треба нам впадати у зажуру -
Давайте побудуємо стіну,
Міцну й високу, мов китайські мури!

Я згоден. Як потрібна ця стіна!
Та не лише по морю чи по суші.
І не залізна, ачи кам'яна, -
А та, що захищатиме нам душі!

Ох, як би врятувати я хотів
Моїх краян на землях Богом даних
Від вічних тих бандитів та ментів,
На їхніх голубих телеекранах!

Як захиститись всім нам від брехні,
Від підлості, агресії і хамства?
Й цинічного кремлівського нахабства,
Що теж за зброю служать в цій війні!

О, доленько, врятуй нас і спаси,
Від злого бодуна і перегару,
Від наглої російської попси
І путінського чорного піару...

Не віддаваймо світ без боротьби,
Наш рідний світ, що просить порятунку,
Будуймо Стіну Захисту...в собі!
Лиш це - стіна найвищого гатунку.

‪(с) Анатолій Матвійчук