Гортаєш білі сторінки
Комп’ютера – і, ніби злива,
Летять думки, що ми – «хохли»,
І що якісь ми хворобливі.
Що ідемо на той майдан,
Дурні, шукаємо там правди….
Ми тут не творим балаган.
І зовсім інші в нас засади.

Ви пишете, що йдуть весь час
Студенти – навіть ще не сутність?
А ви почуйте їх – хоч раз.
І в них також є самобутність.
І хай там що в їх бік летить,
Студенти – це-таки безмежність!
Вони міняли все за мить.
Вони створили незалежність.

Ви думали, що менш двохсот
Прийде, й постоїть, як сторонні?
А ми прийшли – увесь народ,
Лише у Києві – мільйоном!
Спочатку був «гранітний» злам,
Пізніше – «помаранчі» стали,
Тепер, утретє вже, майдан
За європейські ідеали!

Що, залякаєте народ
Отими чорними, у масках?
А ми майданом - аперкот,
І він вам виллється в поразку!
Тож не пишіть, що ми – хохли,
Що ми лаштуєм балагани.
Ви просто там ще не були.
Ви не стояли на майдані!