між життям і чоловіком
завше мусить упхатись якась кобіта
вимагати взаємності на щодень
і так до гробу
вигадувати, що їсти
вчити жити
і не може собі чоловік серед усього цього
гармирдеру очима просто в небо піти босоніж
не озираючись на дороговкази,
пости та обмежувальні знаки
і не може чоловік без неї
народити собі сина
взяти його за руку
сказати йому: сину
між життям і чоловіком
нема ніяких недомовок
все ясно як день Божий....

та часом, сину, бувають ночі