В колонках играет - Lacrimas Profundere - Melantroduction
Настроение сейчас - everything seems to be in order

…I’ve been trying to participate in masquerades…
Як мене вже верне від усіх цих людських маскарадів – щоденного лицемірства, фейку, непотрібної брехні. Невже так важко бути відвертими (не відкритими), просто хоча б на крихітку щирішими?Чому не можна просто висловлювати свої почуття – «я не хочу з тобою спілкуватись, ти мені неприємний», «я хочу бути з тобою», «ти брешеш», «я тебе люблю» - чому це все не можна сказати відверто, дивлячись людині в очі?
Ні, зараз ми ховаємось за екранами комп’ютерів, за капюшонами балахонів, за тінню волосся, спадаючого на обличчя, за масками, словами, що солодко відволікають…
Я волію знати правду, хоч якою неприємною вона не була, аніж потопати у брехливій посмішці…і волію висловити свою антипатію відкрито, аніж лестити з гіркотою в роті.
Але життя улесливо гіпнотизує, ти опиняєшся в його обіймах, а потім тебе тупо так – об асфальт зі всього духу… щось воно якось депресивно... а, чорт з ним...
Ось це, як на мене, дуже мило... Так, як наближаються свята воно буде по темі...
(ходили, дивились різні картини на вихідних)...
Решту шукайте в коментарях... якщо комусь цікаво...