" Не жери більше чим влізе, не
лазь в чужий огород, не паскудь в хаті та шануй свою зграю! "- це життєве кредо мого собаки Макса.
Макс
є рівноправним членом родини, а в деяких питаннях він навіть є привілейованим
її членом.
Нашу
сім'ю він по своєму, по собачому, розуміє як таку собі зграю. З
притаманними зграї особливостями – наявність вожака, наявність будки та прилеглої
до будки території, а також правилами поведінки в будці та на території.
Як на прибудочній так і на забудочній .
В
нашій сімї в рівній мірі розмовляють як українською, так і російською
мовою. Тому Макс досконало розуміє і ту, і іншу. І добре знає, що ,
нібито різні за звучанням команди, - « Макс, іді жрать!» і «Макс , гайда жерти!» означають
одне й те сааме – ЗАДОВОЛЕННЯ ЖИТТЯМ!
Макс
любить всіх членів сім'ї та друзів сім'ї, незалежно від
того хто і скільки разів давав йому сосиску. Макс всіх
привітно зустрічає радісним вищанням та помахуванням хвоста. Найбільш любимих
до нестями лиже.

Однак
з кожним поводить себе по різному:
1. до тата
підходить охоче, однак хвоста піджимає завжди;
2. маму він
обожнює і може годинами сидіти ( зазначу, що це тільки до обіду буває
!) на кухні та спостерігати за її
рухами. Тоді в Макса в очах поволока…
3. Всіх інших він сприймає як рівних
собі собачат

Макс добре знає, що по-большому не можна ходити ні в хаті
, ні в дворі. Бо тоді тато візьмуть за мордяку і натовчуть мордякою
в то саме місце, куди не можна це робити.

По малєнькому дозволяється в дворі, але тільки не на татову машину, бо
тоді буде те ж сааме, що й по-большому.

Макс
добре знає, що по своєму двору він може ходити вільно, а от за сітку-рабицю –
тільки в наморднику, на повідку і в супроводі тата. Бо якщо без тата, без
намордника і повідка, то Максові завжди хочеться покусати чужого кобеля,
згвалтувати чужу сучку та насікати на чужу машину.

Якщо
таке трапиться, то буде майже так як по-большому, тільки в три рази більше,
довше й сильніше. Крім того тато такий мастак на видумки, що
ну його…

Вибачте,
не тата «ну його» , а …. Ну його з тою самоволкою на
забудочну територію.

Літом сім'я мешкає на дачі, тому зі всіх
сторін світу наш двір оточують сусідські ділянки.

Наприклад
, північний наш сусіда – Максім Пєтровіч. В Максіма Пєтровіча теж є собака –
здоровенний волохатий собацюра невідомої Максу породи, дуже злий і
гавкучий і втричі більший за Макса. І ім' я в нього ісконно
максімпєтровськоє – Шаааарік…

Тьфу
– яка гидота! Він часто через сітку-рабицю гавкає на Макса, на тата і власне на
всіх на кого захоче..

Однак
Макс на нього не звертає уваги, ходить собі по двору, сікає на свої дерева, або
займається своєю улюблено справою ( після їжі ж звичайно) – спить без задніх
ніг на татовому дивані.

Йому
те брехання того паскудного Шаріка до дупи, бо якщо треба то любий
підтбуль з любого Шаріка зробить дюрочку від
бублика…. Та й ту надкусає.

Шаріку
б не допомогла і сітка-рабиця. Макс би через
неї лобом, як ніж через масло… Але ж тато…

Ой
буде бити за це!!! Як паслєдню сабаку!

Шарік
це тоже добре знає, бо він льогко міг би перескочити ту метрову сітку-рабицю.
Але ж, сука, не перестрибує….

От би
було б добре щоб перестрибнув!!! О то було
б діло!!!!!

В
своєму дворі можна і з Шаріка, і з Тузіка, із кого хочеш робити
тирло!

Тато
нічого не скажуть проти! Бо так прямо Максові і сказав. .. Шо? Не
вірите ???
Да!
так і сказав : « Макс, всех нарушителей государственной границы - к едрёнефене
!!!» Ось так.

А
ще татові дуже подобаєть коли Макс разом з ним співає « Дивлюсь я на небо, та й
думку гадаююююююююю!!!!», або ж « Ще не вмерла Україна».

Правда
це буває лише тоді, коли тато врєжуть з друзями зо дві півлітри і тоді тато
хочуть похвалитися Максовими талантами.

Оооо
!!!! тоді можна й завити … тоді всі добрі… регочуть, як жеребці, і
кожен тиче Максу в морду свій шашлик… Ляпота !

Правда,
перед обєктивом камери Макс встидається співати з татом «Ще не вмерла Україна».

Бо
перед Сашком Пономарьовим соромно… не той діапазон.

Але тата Макс ніколи не зрадить, бо
шанує.

 це шанований мною автор.

  -це пітбуль Макс. А це його тато -