В колонках играет - Audioslave - Show me how to live
Настроение сейчас - shitty

Сьогодні охопила дивна ностальгія…
Через кілька днів Осінь… і це безмежно тішить. Це така невеличка примха… або вибрик, коли можна дозволити собі дивитись на сонячні промені крізь пальці, коли можна не думати про мокрі ноги та волосся і в безтурботному забутті вештатись під дощем, коли можна ще впасти на землю і відчути себе маленькою-маленькою дитиною, яка вірить у все, але не знає нічого, коли можна збирати різнокольорове листя пригоршнями та підкидати його у небо… Коли так добре смакує кава і коли так не хочеться спати вночі, коли тебе закутує приємна меланхолія… Коли знову можна одягти улюблене стареньке пальто… Це все такі незначні дрібниці, які, тим не менше, складають моє життя в різнобарвний колаж.
Що для мене залишається в реальності? Те, що я так більше не витримую… Ні морально, ні фізично.
Морально… Коли приїздиш додому раз на два-три тижні на два дні, все сприймається по-іншому. А от коли знаходишся вдома кілька тижнів поспіль… починаєш помічати, що твоя «ідеальна» сім'я не така вже й ідеальна. І так боляче стає від того всього, що не знаєш куди себе подіти. А тут ще така мішанина у власних думках та емоціях.
Фізично… Старі недуги повернулись з новими силами і вимотують усі сили з мене. Але це я залишу при собі.
Сьогодні однозначно є настрій зробити це…