... |
Запотіле вікно маршрутівки ніби портал до іншого виміру. Крізь нього відкривається стільки різноманітних горизонтів, сцен, пейзажів, життів, реальностей, настроїв...
...вечірнє сонце.
Я стояла на зупинці в незнайомому місті більше години, пританцьовувала, намагаючись зігрітись, ніжилась в цих особливих тонах і відтінках.
І щоразу щем проймав, коли теплі, мідні, м'які і невагомі нотки відступали, звільняючи місце сіруватій та сируватій ще прохолоді.
Мені мало треба для щастя... трохи гарної музики, що ллється до вух-свідомості-думок і природа.
Рубрики: | Навшпиньки крізь прочинене вікно |
Комментировать | « Пред. запись — К дневнику — След. запись » | Страницы: [1] [Новые] |