Цитата сообщения Ивалон
Продовження
http://obozrevatel.com/blogs/53709-detektiv-pro-arheologiyu.htm
Повернемось до музею.
Це був перший музей в м. Києві. В Києві замало музеїв для великого прадавнього європейського міста. Потрібен до теми музей-експозиція по Великому шовковому шляху.
Стосовно музею старожитностей, було надано вже готовий, у нео-класичному стилі проект П.Бойцова з Москви, який до місцевості адаптував Городецький, оформленням під трипільську традицію займався партнер Городецького Е.Сальо, який відомий своїми скульптурними витворами з бетону на будинку з хімерамі і ін. Перед входом було встановлено двох левів, що дещо відходить від трипільської традиції Дварапала, коли перед входом розміщували пару звірів різних статей, тобто мали бути лев і левиця.
Освятили і відкрили музей 24.12.1904.
На момент відкриття в експозиції було біля 50 тис безцінних експонатів трипільської доби, та ще до них золото скіфів, експонати з палеолітичної стоянки 27 тис до н.е. з Кирилівської гори та ін.
Кияни називали музей музеєм старожитностей, на момент відкриття офіційна назва вже приховувала сутність музею і була "Київський художньо-промисловий та науковий музей ім. Миколи Другого"
Після революції його швидко "опустили" - перекваліфікували в музей декоративно-прикладного мистецтва. Археологічні експонати було передано до історичного музею, створеного у невеличких будівлях на території Лаври. Після війни археологічні експонати передали до новоствореного на місці художньої школи на вул. Володимирська 2 історичного музею.
В шістдесяті роки музей перетворили в художній музей. Це найменший художній музей серед подібних музеїв столиць радянських республік в радянські часи і він недостатньо відображає багату українську художню традицію. В залах мало представлено цінних робіт, часто виставлені роботи другого-третього-десятого сорту, соромно приводити гостей, в той час як українське мистецтво одно з найяскравіших і найбагатших у світі. В Україні завжди, у найважчі часи, створювались роботи найвищого ґатунку. Зараз найбільша частина колекції знаходиться у сховищі, грошей на закупку нових витворів мистецтва в музею немає. Так музей попри свої досягнення в цілому не надає належного уявлення про українське мистецтво і його місце у світовій традиції взагалі.
Працівниці музею героїчно працюють з тим, що є.
Все ж таки в Києві є вулиця Вікентія Хвойки, його не забули, але досі історію його розкопок знають далеко не всі.
Через сто років історія повторилася.
З’явився новий ентузіаст, який побачив величезний чорний ринок археологічних знахідок в Україні, які чомусь не цікавили науковців і найбільше витікали за кордон.
Він почав скуповувати ці знахідки за більшою ціною, паралельно виділивши великі кошти інституту історії на вивчення прадавньої історії України. Разом з археологом Михайлом Відейко він все ж-таки видав кілька книжок і фільмів, присвячених трипільсько-кукутенській культурі.
Це був Сергій Платонов, видатна людина з розвинутим ясно баченням, здатний на власні очі бачити цінність і давність знахідки без допомоги експертів. Своєю цікавістю він заохотив Сергія Таруту і вони разом створили колекцію ПЛАТАР, ПЛАтонов+ТАРута. Я особисто була присутня при бесіді Сергія Платонова з зам директора інституту історії, якого Платонов питав, чому взяли гроші і нічого не зробили.
Зрозуміло, що з боку РФ на колекцію ПЛАТАР і її власників відразу було вилито море бруду, звинувачення у співпраці з чорними археологами. Бо викриття фальсифікації російської історії і спотворення української історії повністю руйнують російський імперський міф. Що призведе до руйнування міфологеми Росії. Колись при створенні під неї було закладено брехню, як бомбу уповільненої дії, її владноможці сподівались, що із викраденням українських архівів і літописів, із знищенням прадавніх будівель і розповсюдженням брехні Правду буде поховано.
Але як у прадавній українській казці "Про Правду і Кривду" Правда бере гору.
Стосовно колекції ПЛАТАР, то Сергій Платонов залишив її у спадок Україні, але за умови розміщення в належній будівлі, що буде виконувати функції музею.
Сергій Платонов пішов з життя ще у 2005 році. Його зусиллями було відкрито порівняно невелику експозицію в Софії Київській і в Лаврі. В Софії її давно немає, в Лаврі працює.
В день визнання Януковича президентом, його помічниця Анна Герман в той же день надіслала вимогу синам Платонова на передачу колекції Януковичу. Будьте певні, якби сини Платонова не передали її на експонування за кордон, її б спіткала та же доля, що і колекцію Вікентія Хвойки та його товаришів. До слова, за часів януковича в Межигір’ї було знайдено прадавню бібліотеку, всі причетні давали підписку про нерозголошення.
Трагічна доля спіткала археологічний музей в с. Трипілля, створений трьома благодійниками, який було рейдерським чином захоплено за часи владування януковича представниками проросійської партії регіонів у 2012 році, а потім дорогоцінна колекція зникла.
Можливо, мало б сенс побудувати відповідний великий художній музей і перенести в нього художню експозицію, а експонати ПЛАТАР з портретами українських патріотів, ентузіастів Хвойка, Ханенко, Платонова і Тарути розмістити саме на Грушевського 6.
Також не завадило б встановити меморіальну дошку з історією музею.
Тепер це питання для нової влади.
http://obozrevatel.com/blogs/53709-detektiv-pro-arheologiyu.htm?full=1




АВТОР:

Ольга Козловская

це у додачу до теми скандалу на з'їзді,
чудова стаття ХІХст Михайла Красуцького, де він переконливо доводить,
що ведійська мова пішла з української
МИХАИЛ КРАСУСКИЙ ДРЕВНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ГОВОРІВ
http://ukrainaforever.narod.ru/ykrgovir.html

переконливі докази про походження російської мови від української
ББК 84 (4Укр) К56 Коваль С.В. К 56 Чия мова вторинна і пародійна. --
Чернівці: Зелена Буковина, 2006. - 32 с. ІSВN 966-8410-62-Х
http://ukrlife.org/main/prosvita/koval.html