Tenako все записи автора ФРАНЦУЗЬСКИЙ ТАРИФ” відкриє легендарна стрічка Давіда Фур’є „Мажоретки в космосі”, у якій режисер легко, весело й водночас надзвичайно вражаюче розмірковує про кохання, гомосексуалізм та СНІД. „Мажоретки” отмали „Cesar” за „найкращий короткометражний фільм”, приз Британської академії кіно і телебачення за „найкращий короткометражний фільм” та безліч інших престижних нагород. Фільм увійшов як флагман до однойменної „гей-збірки” з п’яти французьских короткометражок, у складі якої також можна побачити дві роботи Франсуа Озона („Маленька смерть” і „Літня сукня”).

Ще один володар французького „Оскара” на ім’я „Cesar” та найбільш „іменита” стрічка в програмі – „Дрібнички” режисера Жана-П’єра Жене, автора легендарної „Амелі” та не менш знаних у колі кіно-гурманів „Делікатесів”. У головній ролі знявся Домінік Пінон, який протягом семи хвилин розповідає про те, що йому подобається, а що – ні. Тему життєвих дрібничок, приємних і не дуже, якими сповнене наше життя, Жене вперше озвучив саме в цьому короткому фільмі, але потім ця тема червоною ниткою перекочувала до двух вищезгаданих стрічок включно з актором Домініком Піноном, який у „Делікатесах” зіграв головну роль, а в „Амелі” – помічника продавця в овочевій крамничці.

Також ви зможете гомерично пореготати над ґеґами у виконання П’єра Рішара в фільмі „Діалог глухих”, заспівати індійських пісень посеред Парижу з героєм стрічки „Бай-бай”, спробувати перестрибнути через церкву разом із „Коровою...”, взяти участь у кількох детективно-шпіонських пригодах, і нарешті – пройти містичний і сповнений дивовижних пригод шлях з самого дна до світла й свободи кріз „Колодязь”.

Залишайтесь із Future Shorts – найбільш „артхаусним” жанром кіномистецтва!


ПРОГРАМА


МАЖОРЕТКИ В КОСМОСІ Des Majorettes Dans L’espace

Режисер Давід Фур’є (David Fourier)
Франція, 1996, 6'
Дмитрові, радянському космонавту зі станції „Союз 27”, подобаються мажоретки. Катрін та Лорану подобається кохатися. Іоанн-Павло любить аеропорти. Венсан любить хлопчиків. Ніхто з них не хоче помирати.
Вражаюча історія про кохання, гомосексуалізм та СНІД.
Фільм увійшов як флагман до однойменної „гей-збірки” з п’яти французьских короткометражок, де, окрім нього, можна ще побачити дві роботи Франсуа Озона („Маленька смерть” і „Літня сукня”), а також стрічки П’єра Сальвадорі „Момент” та Бруно Роланда „Трохи інакший”. Збірка вийшла у Франції та розповсюджується в Європі.
„Cesar” за „найкращий короткометражний фільм”; Приз Британської академії кіно і телебачення за „найкращий короткометражний фільм”; приз за „найкращий короткометражний фільм” у категорії „комедії” на фестивалі Aspen Shortsfest (Колорадо, США); приз за „найкращий міжнародний короткометражний фільм” на МКФ у м. Корк (Ірландія); 2-га премія за „найкращий короткометражний фільм” на Дрезенському МКФ; Премія Ойленшпігеля на Міжнародному фестивалі короткометражного кіно в м. Обергаузен (Німеччина); Приз глядацьких симпатій на МФКК в м. Упсала (Швеція); а також учасник фестивалю „Молодість” (Україна) та ін.



ДРІБНИЧКИ FOUTAISES

Режисер Жан-П’єр Жене (Jean-Pierre Jeunet), автор стрічок „Делікатесси”, „Амелі” та „Місто загублених дітей”
Франція, 1989, 7’15
Домінік Пінон („Делікатесии”) наводить глядачам різні приклади того, що він любить і не любить.
Ностальгічний лейтмотив із „тонкощів” життя, який червоною ниткою пройшов крізь легендарну стрічку про дивовижну долю Амелі Пулен.
„Cesar” за „найкращий короткометражний фільм”.
Цей маленький сюрреалістичний діамант зараз уже моментально впізнається як частина кінематографічного кольє Жана-П’єрра Жене, а точніше – як попередник його стрічок „Делікатеси” та „Казкова доля Амелі Пулен”. Виразний стиль Жене, а особливо те, як обережно і непомітно він вводить глядачів до фантазійного світу своїх персонажів, неможливо не впізнати! Окрім того, всі ці три стрічки зв’язує актор Домінік Пінон, чиє ґумове обличчя здатне пройти кріз найдивовижніші перетворення.
Джеймс Траверс


ДІАЛОГ ГЛУХИХ / DIALOGUE DE SOURDS


Режисер Бернар Нуер (Bernard Nauer)
Франція, 1985, 9 хв. 30 сек.
За участі П’єра Рішара
Старший із братів Серебо паралізований, а молодший – сліпий. Щойно вони виграли приз – казкову подорож на одну особу. Але хто з них мусить поїхати?
Був номінаваний на премію „Cesar” як „найкращий короткометржаний фільм”.

КОЛОДЯЗЬ / Le PUITS
Режисер Жером Бульб (Jerome Boulbes)
Франція, 1999, 8'21''
Маленьке схоже на мишу створіння, яке живе на дні колодязя, здійснює подорож на газовій кулі, що піднімається вгору... Дивовиижна метафора шляху з самого дна — до свободи.
„Найкраща анімаційна страчка” на Міжнародному фестивалі короткометражного кіно у Клермон-Ферані; номінація на „Cesar” у категорії „найкращий короткометржаний фільм”.

БАЙ-БАЙ / BHAI-BHAI
Режисер Олів’є Кляйн (Olivier Klein)
Франція, 2005, 19'55''
Чарівний юнак Деґоль – нелегальний іммігрант із Індії. Французька влада хоче його депортувати. Але індійські мюзикли сумними не бувають.

КОРОВА, ЯКА МРІЯЛА ПЕРЕСТРИБНУТИ ЧЕРЕЗ ЦЕРКВУ
/ La Vache Qui Voulait Sauter Par-Dessus L’église
Режисер Ґійом Кассе (Guillaume Casset)
Франція, 1997, 7’18
Вигадливий фермер створив автоматизовану модель ферми. В той час як роботи доглядають за яйцями та молочними продуктами, він залицяється до гарненької дівчини, яка відпочиває неподалік. Але одного ранку все йде шкереберть: голодний таракан зжирає комп’ютерну мережу, курки повстають, роботи виходять з ладу... Корова використавує цей хаос для втілення своєї давньої мрії: перестрибнути через церкву.
Спеціальна згадка „Найкраща анімаційна стрічка” на Дрезенському МКФ; номінція на „Cesar”; учасник МКФ у м. Алгарве (Португалія).

ПРИСУТНОСТІ / PRESENCES
Режисер Патрік Лекомт (Patrick Lecomte)
Франція, 2005, 10'50''
Молодий хлопець вривається до кімнати, забирає пару ключів і шкіряну куртку та тікає на скутері, який краде з гаражу. Жінка вибігає з дому та намагається його відшукати...

ВАЛЕНТИНО, Я КОХАЮ ТЕБЕ / VALENTINO, I LOVE YOU
Режисери Жан-Поль Гуссон та Жан-Франсуа Шірон (de Jean-Paul Husson & Jean-François Chiron)
Франція, 1991, 13'
Шалена шпіонська історія з гонитвою на суперкарі крізь гірський серпантин, маніакальним викрадачем авто і красивою жінкою.
Приз глядацьких симпатій на Першому європейському кінофестивалі у м. Анжер (Франція)

ЄДИНИЙ ТАРИФ / TARIF UNIQUE
Режисер Александр Коффр (Alexandre Coffre)
Франція, 2004, 6'09''
Про випробування підлітків, котрі живуть своїм власним особистим життям, аж раптом змушені відбиватись від батьків у стані істерики на виході з кінотеатру.

Уривок зі статті Ніни Івашової „НАВКОЛО СВІТУ ЗА 332 ГОДИНИ”
(розповідь про „Канни короткого метру” – фестиваль у Клермон-Феррані),
яку було надруковано в газеті „Столичные новости” / №155
(наводимо мовою оригіналу):
Короткое начало для длинного пути
Надо сказать, что короткометражное кино во Франции чрезвычайно популярно и всемерно поддерживается. Эти фильмы постоянно транслируются по всем телевизионным каналам, короткометражное кино изучается как специальная дисциплина во многих лицеях, на его производство с каждым годом выделяются все более значительные государственные субсидии (в прошлом году эта сумма составила более 100 млн. франков). С 1983 года в стране существует Агентство короткометражного кино, и ежегодно его архив, составляющий более 9000 названий, пополняется по меньшей мере четырьмя сотнями новых лент, снятых французскими режиссерами. Легче всего предположить, что потомки галлов с их любовью к искрометности, лаконизму и афористичности, умением подмечать несуразности жизни (короткометражные фильмы часто посвящены различным анекдотическим ситуациям) предпочитают динамичный 10—15-минутный рассказ тягучему полуторачасовому повествованию. Это так, но проблема куда глубже. Франция, пожалуй, сегодня единственная страна в Европе, декларативно противопоставляющая себя американской культурной экспансии. Она много лет упрямо борется за доминирование на своем экране именно национального, а не голливудского кино. И добивается этого не запретами, а мощным развитием собственной киноиндустрии. Производство короткометражек — чрезвычайно эффективный механизм выявления новых киноталантов. Да и для молодых режиссеров — это прекрасный способ набить руку, или, фигурально выражаясь, камеру. Потому что короткий метр можно снять, имея три франка в кармане, несколько закадычных приятелей и сметливый технический персонал. Конечно, из более 400 короткометражных лент, создаваемых во Франции в течение года, далеко не все в итоге попадают на экраны телевизоров и кинотеатров, но профессионалы единодушны: они — фундамент национального кинематографа, именно благодаря им он пребывает сегодня в добром здравии. Ни один мало-мальски способный человек, решивший взять в руки камеру, не останется безвестным. Если ему есть что сказать, он будет услышан. Ежегодно во Франции проводится более 40 фестивалей короткометражного кино. Форум в Клермон-Ферране — самый крупный и авторитетный среди них. И сюда сегодня приезжают не только синефилы со всего мира, но и известные продюсеры. Они в буквальном смысле высматривают в программе зарождающиеся таланты, и в результате молодые режиссеры часто сразу после дебюта на фестивале получают предложение делать полнометражный фильм, а некоторые, что, впрочем, тоже неплохо, — снимать рекламу.
Кто делает короткий метр? Практически все, кто хочет. Вы, я, сосед, невестка двоюродного брата, которая замужем за почтальоном... Сравнительная дешевизна создания короткометражной ленты часто оборачивается ее принципиальным достоинством. “У нас нет денег, но зато есть идеи”, — утверждают молодые кинематографисты. Короткий метр — не только отличная профессиональная школа, но и территория немыслимой в “большом кино” свободы. Здесь можно без опаски безумствовать и экспериментировать, дерзить и исповедоваться, нарушать табу и вести себя, как заблагорассудится. В конце концов, короткометражное кино четче фиксирует картину реальности: без фильтров и жесткого диктата технологии и непременного стремления сделать кассово успешный фильм молодые режиссеры зачастую высказываются о мире нелицеприятнее и проницательнее, чем их коллеги, связанные условностями и правилами массового кинорынка.
Повний текст статті можна прочитати тут:
http://cn.com.ua/N155/culture/parallels/parallels.html