Незвичайні казки про
буденні речі

Необычные сказки о
будничных вещах

Як то кажуть, нове – це давно забуте старе. І діти, надивившись мультфільмів (бо, як це не прикро, не скажеш – начитавшись книжок) про покемонів, роботів, мутантів та інших створінь сучасної анімації, все ж тягнуться до казок та легенд про принцес, лицарів і драконів. А допомогти тут як турботливим батькам, так і маленьким читачам може чудова „Книга драконів” Едіт Несбіт, що цього року побачила світ у „Видавництві Старого Лева”.

Как говорят, новое – это давно забыто старое. И дети, насмотревшись мультфильмов (потому что, как это не досадно, не скажешь – начитавшись книжек) о покемонах, роботах, мутантах и прочих созданиях современной анимации, все же тянутся к сказкам и легендам о принцессах, рыцарях и драконах. А помочь здесь как заботливым родителям, так и маленьким читателям может прекрасная „Книга драконов” Эдит Несбит, которая в этом году увидела свет в „Издательстве Старого Льва”.

Едіт Несбіт – дуже відома в Англії письменниця для дітей, яка жила у 1858-1924 роках. Писати вона почала передусім для своїх дітей, а зрештою згодом стала автором та співавтором близько 60 дитячих творів, з якими виросли кільки поколінь англійців. Російською мовою майже сто років тому найперше переклали „П’ятеро дітей та Це”, а далі й продовження – „Фенікс і килим” та „Історія амулету”. Згодом з’явилися в перекладах інші казки, оповідання, вірші, та все ж далеко не всі твори авторки. А от перший переклад Едіт Несбіт української зробив молодий перекладач Володимир Чернишенко, а книжка вийшла у „Видавництві Старого Лева”, що спеціалізується саме на дитячій літературі.

„Книга драконів” – це збірка з 8 казок, де в кожній є дракони. Однак не слід думати, що дракони тут головні дійові особи, вони швидше виконують допоміжну роль. Головні персонажі у казках Едіт Несбіт – це діти, хлопчики та дівчатка, принци та принцеси, які у звичайному світі натрапляють на незвичайні речі (на дракончика у чашці, наприклад, „світову кранову” чи пряму дорогу до північного полюса) або ж у світі незвичайному переживають такі буденні для нас ситуації (підступність родичів, дружба і любов, самовідданість). І ця межа – між казкою та реальністю, між чудовим та буденним – дуже хитка, просто невловна у письменниці. Мабуть, саме в цьому чар її таланту. Адже, поєднуючи добре відоме та нове, вигадане, вона створює самобутні твори, в яких про складні життєві істини говориться просто, і сприймаються вони не як правила, а більше як мудрі настанови до дії.

Эдит Несбит – очень известная в Англии писательница для детей, которая жила в 1858-1924 годах. Писать она начала прежде всего для своих детей, а в конечном итоге стала автором и соавтором около 60 детских произведений, с которыми выросло несколько поколений англичан. На русский язык почти сто лет тому назад в первую очередь перевели „Пятеро детей и Это”, а дальше и продолжение – „Феникс и ковер” и „История амулета”. Впоследствии появились в переводах другие сказки, рассказы, стихотворения, и все же далеко не все произведения автора. А вот первый перевод Эдит Несбит на украинский язык сделал молодой переводчик Владимир Чернишенко, а книжка вышла в „Издательстве Старого Льва”, которое специализируется именно на детской литературе.

„Книга драконов” – это сборник из 8 сказок, в каждой из которых есть драконы. Однако не следует думать, что драконы здесь главные действующие лица, они скорее выполняют вспомогательную роль. Главные персонажи в сказках Эдит Несбит – это дети, мальчики и девочки, принцы и принцессы, которые в обычном мире сталкиваются с необычными вещами (дракончиком в чашке, например, „мировой крановой” или прямой дорогой к северному полюсу) или же в мире необычном переживают такие будничные для нас ситуации (коварство родственников, дружба и любовь, самоотверженность). И эта граница – между сказкой и реальностью, между чудесным и будничным – очень шаткая, просто неуловимая у писательницы. По-видимому, именно в этом очарование ее таланта. Ведь, совмещая хорошо известное и новое, вымышленное, она создает самобытные произведения, в которых о сложных жизненных истинах говорится просто, и воспринимаются они не как правила, а скорее как мудрые наставления к действию.