Великий і моторошний Заклад

Десь за 37 км від Львова, поблизу Миколаєва, між Дроговижем та Демнею є маленький населений пункт під назвою Заклад. У цьому селі мешкає близько 300 осіб.

 

Заклад має одну вулицю, яка впирається у величезний палац (сиротинець) графа Скарбека, збудований в англійському неоренесансному стилі. Палац має форму літери «П»: тільки широкої і на коротеньких «ніжках».

Загалом територія замку дуже велика, однак занедбана і навіть трохи моторошна. По цій території навколо замку можна спокійно пройти і оглядати будівлю, працівники лікарні практично не зважають на нечастих приїжджих гостей.

Сфотографувати весь палац просто нереально, настільки він великий. Навіть центральний вхід у будинок (дашок літери «П»), що має три поверхи, неможливо охопити. Перед входом алеї з пишними ялинами, клумбами. Над входом - римське літочислення: М означає 1000, D - 500, C - 100, L - 50, X -10, V - 5. Скоріше за все, це рік коли почали зводити будинок.

В історичних джерелах, згадується, що 1843 року граф Станіслав Скарбек заснував великий заклад-притулок для сиріт і літніх людей та крайову ремісничу школу. Львову Станіслав Скарбек відомий тим, що на його кошти зведено перший у Львові театр (зараз - театр ім. М. Заньковецької). Тоді, 1842 року, це був один з найбільших театрів у Європі, який міг вмістити 1460 глядачів.

Граф Станіслав Скарбек добре знався на тонкощах архітектури, поезії, музики і театру. Він багато подорожував Європою - їздив Францією та Італією, на гірські курорти Австрії та водолікування Чехії. Особливо любив проводити літо у Тренчині. У Нуссдорфі під Віднем він вибудував собі прекрасний палац. А другий такий палац-замок почали зводити дем'янські каменотеси між Дроговижем та Демнею, власне у місцині, яку пізніше назвуть Закладом. Там також розбили ландшафтний парк та облаштували озеро.

Права і ліва «ніжки» (пам'ятаємо про літеру «П») палацу мають чотири поверхи, а кут - п'ять. Палац вражає величиною, чіткими лініями, симетрією.

За словами медбрата  (у палаці - діюча лікарня), до війни палац виглядав інакше. «Очевидці кажуть, що цей палац бомбили дуже сильно», - запевнив він. У лікарні є кімната-музей. Потрапити туди не вдалося, оскільки він не працює у вихідні. За радянських часів тут створили профілакторій для примусового лікування алкоголізму.

Вражаючий гігантський палац графа Скарбека місцями виглядає досить похмуро. Відразу видно, навіть неозброєним оком, що основна проблема в замку - це водовідведення та стічні труби. Вони настільки занедбані, що частина палацу замокає і ззовні, і з внутрішнього боку будівлі. Всередині будинку все змінено, немає декору, немає великих залів.

Загалом, як пишуть історичні джерела, графу Станіславу Скарбеку в житті щастило. Ризикуючи, він не раз був на межі банкрутства і щоразу щасливо виплутувався, стаючи щораз багатшим. Та не щастило йому у сердечних справах. Він одружився з молодшою від себе на 18 років князівною Юзефою Яблоновською. Оскільки Скарбек був поціновувачем театру, у нього на гостинах бував "польський Мольєр" (як його називали сучасники) граф Олександр Фредро. Цим драматургом захопилася дружина Скарбека. Після кількох років сварок і процесів Станіслав 1828 р. розлучився з Юзефою, яка вийшла за Олександра Фредра. Але Скарбек не був злопам'ятним: театр у Львові ставив усі прем'єри п'єс і водевілів Фредра, який залишився улюбленим автором Скарбека.

Всі свої маєтки Скарбек заповів новоствореному притулку для сиріт у Закладі та «Фундації пенсійній для акторів, режисерів, співаків театру графа Скарбека у Львові».

Сьогодні Закладівський замок - не зовсім привабливе місце для туристів і туризму. У Закладі діє Миколаївська виправна колонія №50, а в самому палаці - обласна психіатрична лікарня, що аж ніяк не приваблює, скоріше відлякує потенційних туристів. Однак, якщо вірити офіційному сайту Миколаївського району, півстоліття тому замок був однією з перлин Галичини: навколо нього були ряди котеджів, оранжерея, сад, озеро з альтанами та причалами для човників, а трохи далі - ландшафтний парк із впорядкованим цвинтарем та каплицею у неоготичному стилі, до якої зараз треба продиратися крізь густі чагарники.

Чи наважиться хтось на екскурсію до замку Скарбека, який захоплює своєю монументальністю? Навряд чи. Хіба когось зацікавить сама будівля, де проживали сироти та літні люди...

Аліна Небельмес  ZAXID.NET

http://www.zaxid.net/article/37107/

---

Заклад

Ось так виглядав Заклад в часи Скарбека. Фото 1930-х років.

	Гігантоманія на службі добрій справі.

 

...Пояснення гігантомахії ховалося в імені фундатора споруди. Граф Скарбек, Станіслав Скарбек, власною персоною. Той самий, за кошти якого було зведено перший в Львові театр (Зараз - ім. М.Заньковецької, а на час його побудови в 1842 році - НАЙБІЛЬШИЙ театр в Європі, який вміщав 1400 глядачів). Про те, як саме цей польський вельможа опинився в глухому лісі під Миколаєвом, можна дізнатися тут. А я з свого боку розкажу дещо від себе.

	Шматок гігантського палацу. Жахлива якість.

Щоб не повторювати за сайтом Миколаївського району основні віхи біографії графа Скарбека та не аранжувати вкотре ікебани з генеалогічного дерева мецената, зупинимось лише на тих фактах, які безпосередньо стосуються Закладу.

Хіба... одна зупинка: граф відмітився також в старовинному Стільському, де на його кошти в 1843 році звели кам'яний храм св. Параскеви, а в пам'ять про фундатора фронтон прикрасили графським гербом.

Допомагав шляхтич і миколаївській громаді... але про це якось іншим разом.

Не дивлячись на те, що вся Європа була кинута до ніг багатого графа (він любив подорожувати, відвідував і гірські курорти в австрії, і цілющі чеськи води, а під Віднем, у Нуссдорфі, мав розкішний палац), Галичину Станіслав Скарбек теж любив. Настільки, що вирішив збудувати брата нуссдорфівського палацу поблизу Дроговижа та Демні. 

І закипіла робота. Ліс, який майже налякав мене вночі 17 травня, колись був ландшафтним парком - гігантських розмірів, граф любив все чимале. Ледь чутний жаб'ячий хор, який супроводжував нічну вилазку до Закладу, розмістився в озері, яке було викопане в парку для графа. А поруч з цим зеленим куточком зростали стіни величезного замку-палацу. Величезного - це найменший з епітетів, які можна підібрати до споруди.

 Я була в Петербурзі та його околицях, я бачила пишноту царських покоїв. Так от: немасштабно Романови жили, ой ні. Скарбек - от хто розбирався в розмірах! Похмура маса суворого палацу займає площу, достатню для розміщення там середніх розмірів села. До нескінченного триповерхового головного корпусу приєднуються два чотириповерхові крила зі стилізованими баштами висотою в 5 поверхів. Зі сторони парку головний корпус постраждав від перебудов: його галереї втратили свій монументальний декор і нічим не відрізняються від якогось заводського санаторію середини ХХ століття.

Але все-таки не декор тут головне. Розміри правлять бал, розміри придушують звуки, розміри давлять тебе, втискують в землю.

Коли я побачила цю вакханалію з цегли, в голові вертілися думки: НАВІЩО графу, нехай яка в нього буде численна родина, СТІЛЬКИ помешкань - та (десь на периферії мозку:о)) - скільки ж часу займе прибирання такої квартирки.

Проте зникли питання з приводу розмірів каплиці. Вона в порівнянні з монструозним палацом загубиться, як горошинка біля величезного хеловінського гарбуза.

 

	То ж чому Заклад?

Ще один нечіткий знімок.

Благодійництво Скарбека не обмежилось храмами та театром. У 1840 р. граф заснував “Інститут для сиріт і убогих”, засади існування якого були оформлені 1.08.1843 р. і підтверджені цісарем 27.02.1844 р. Шляхтич хотів звести його у Львові, але міська влада чомусь сказала своє "фе" - і комплекс для галицьких сиріт вирішено було звести поблизу замку в Дроговижі. (зараз це училище № 9 м. Миколаєва). Невідомо чому, але назва "Інститут" не прижилася. Прижилася - Заклад (а хіба інститут - це не заклад?).

Граф планував, що його Інститут буде бажаним омріяним домом для всіх тих, хто позбавлений крову, без огляду на національність, стать чи стан. Але виховання сиріт велося в суворому католицькому дусі, тут ніяких відступок Скарбек не робив.

 Тут діти мали можливість отримати професію. Дівчата, скажімо, мали вибір з набору "куховарство, городництво, шиття та домашнє господарство". Хлопців навчали ремеслам. А ще - виробляти горілку.

Для перестарілих "квартирантів" закладу планувався окремий притулок. Дивина: для забезпечення чужих стареньких граф віддав чималу частину свого маєтку: забезпечення дроговизьке староство (яке вже колись закладував під будівлю театру), берездівецький ключ та інші володіння, всього 3 містечка та 28 сіл з 30680 га землі, будинок театру та звіринець у Львові. “Заклад графа Скарбека” отримав всі ці добра у вічне володіння. За статутом, керувати Закладом мала Надзірна рада, очолена куратором з роду Скарбеків. За свою роботу куратор міг користуватися квартирами на замку та у Львові при театрі.

 

	Карта.

Загалом Заклад розраховувався на 400 сиріт (250 хлопців та 150 дівчат) та 60 стареньких. Чимало! А ще ж були вчителі, що працювали в Крайовій школі ремесел при Закладі, обслуга чималого будинку...

На початку ХХ століття Заклад вважався, процитуємо путівник М. Орловича, "зразковою спорудою". Відвідини цих грандіозних стін були можливі лише за згодою дирекції". Зараз ніякої згоди не потрібно. Не дивлячись на досить специфічний характер установ при споруді і вахтерську будку при вході, нікому до нас не було ніякого інтересу - хіба котикам, що привидами сновигали попід кущами.

Деякі вікна були освітлені, подекуди чулися голоси. Ми зайшли через парадний вхід і  піднялися на останній поверх. Лазер вирішив спробувати поговорити з старшою медсестрою з приводу ліпнини чи ще якихось реліктів скарбековських часів. Намарно. Йому навіть не відчинили двері. Нема чого осуджувати жінку: на дворі вже стемніло, а аргументи Ігоря не видавались переконливими навіть мені.

Хоча... Навряд чи в Закладі є щось по-справжньому давнє. Сучасна сходова клітина з решітками загороджень в цьому наочно переконує.

Хто працював тут? А різні, часом відомі люди. Процитую знову сайт: "За порадою професора Львівської консерваторії В.Вшелячиньского у 1888 р. до притулку на посаду вчителя музики було прийнято молодого вихованця консерваторії, згодом відомого українського композитора, Дениса Січинського (1865-1909). В його обов’язки входило навчання вихованців співу та гри на різних інструментах. Згодом Д.Січинський організував з вихованців духовий оркестр і у 1896-1898 рр. був його капельмейстером. „Закладський період”, який тривав десять років (1888-1898), був особливо плідним у творчому доробку композитора. Тут були написані твори, які принесли йому славу, зокрема хор a capella “Один у другого питаєм” на слова Т.Шевченка (1888), кантата „Дніпро реве” на слова Б.Грінченка (1892), марш „Сагайдачний” (1894), обробки народних пісень, фортепіанні мініатюри, „Чеська полька” та інші твори. Тут були написані перші варіанти опери „Роксолана”. Крім роботи у притулку Д.Січинський організував хор у с.Демня і записував там народні пісні".

	Хто-хто в каплиці живе?

	Склепіння каплиці

Повернімося ще на хвилинку до високої каплиці в лісі-парку.

Короткий огляд з ліхтариком напоготів - в щілини у  високому склепінні заглядають зорі, вхід до крипти ощерюється темною пащею, полиці для домовин пусті, навколо лише сміття. Та не завжди ж було так?

Не завжди. Бо сюди не лише приводили вихованців Закладу для молитв та сповідей. Крипта сховала - і, здавалось, надійно і навіки - в своїй темряві і самого фундатора цього місця. Станіслав Скарбек помер 28 жовтня 1848 р. у Львові, поховали мецената на Личаківському цвинтарі. За заповітом бездітного графа Закладом мав опікуватись як куратор зять молодшого брата Станіслава Скарбека, Ігнація - Кароль Яблоновський.

Та коли в 1888 році будівництво палацу-гіганту у Закладі було завершене, труну з тілом графа перенесли до каплиці у Закладському лісі.

Коли влада в Галичини в черговий раз помінялася і скрізь запанував "соціалізм", мародери без зайвого сорому кинулися до костелів і склепів - за наживою. Де ж жадним до прикрас нелюдам було знати, що граф ніколи не носив золота. Ще в 1939 році  каплицю було сплюндровано вперше. За двадцять років, коли Хрущов взявся за атеїстичну пропаганду, було розгромлено й інші могили та каплиці в Закладівському лісі. Хоча там розміщувались могили лише старців та працівників Закладу, а ні ті, ні другі не могли похвалитися мільонними статками. Хоча серед мешканців притулку були відомі в Галичині актори та режисери.

Чи це всі факти, які можна згадати про Заклад? Майже всі. Хіба от - перша дружина графа Скарбека - Юзефа Яблоновська - після розлучення з паном Станіславом одружилася з іншим достойником - відомим драматургом Олександром Фредро, чий маєток зберігся у Вишні під Рудками.

 

Чому граф Скарбек так любив це місце? Хто його знає, але відомо, що з Закладом його пов'язували не лише справи, а й кохання. Його галицьку пассію звали Анною, була вона дружиною місцевого конюшего. Ходили чутки, що з її чотирьох доок принаймні дві мали в собі дещицю шляхетної крові. Чи так було, чи ні - невідомо, але достовірним фактом є те, що граф звів для своєї коханки найгарнішу в Миколаєві кам'яницю (зараз це будинок казначейства по вул.А.Шептицького). Сама Анна, яка надовго пережила Скарбека, у будинку не жила, лише здавала його в оренду, часом - під міські прийоми та бали.  

 

Будинки, що завдячують своїм існуванням Скарбеку, все ще стоять. А от дух того часу давно розвіявся по світу.

 

http://www.castles.com.ua/zaklad.html